Таку форму я б назвав "НЕОремісництво".
Чому нове? Тому, що ремісник в давнину грошей не платив за роботу, натомість годував, одягав, давав де спати. Учень також за навчання не платив грошима - лише роботою, тобто мав слухняно виконувати завдання майстра. Ви скажете це не вільне рабство/робство? Хочеш - роби і щось таки навчишся, не хочеш - не роби і "будеш баобабом триста лєт допоки вмреш" (В.С.Висоцький).
В результаті - що учень "підгледів" у майстра, те й було його навчанням. І лише одиницям майстри відкривали секрети свого ремесла. А чому? Бо лише коли бачив в учневі свого послідовника, який продовжував його справу і продовжував би забезпечувати сім'ю старіючого майстра таємниці (зараз скажуть нюанси, тонкощі, ноу-хау) майстром відкривалися.
Чи погодиться сьогоднішній майстер-учитель кожен період (рік-п'ять), і кожен раз спочатку(!) навчати нового учня "для держави", тобто фактично - вирощувати свого конкурента у способі життєзабезпечення.
Відповідь буде ствердною, якщо... якщо учителеві-майстру будуть за навчання платити і, додатково він користуватиме роботою учня.
Тут можуть бути варіації: наприклад, частину прибутку отримуватиме учень, якщо вкладатиметься у справу майстра не лише роботою, а й працею - власною творчістю і частиною заробітку. Видається документ-рекомендація і... в добру путь!
Вихід у створенні колективних компаній, в яких навчання поєднується з роботою, як це було у середньовічних школах.
Учні з викладачем разом виробляють корисний продукт - матеріальний чи інформаційний, разом реалізують його і збагачуються, змагаються з іншими компаніями-школами, творять нове.
Comments
Цілком підтримую! Саме про це йдеться у статті "Тотальна освіта".
В ідеалі гурток – це БІЗНЕСОВА СТРУКТУРА, яка в процесі освіти виробляє товари та послуги і на цьому заробляє.
Якщо учні об’єднуються для спільного навчання і ведення бізнесу, то така структура називається ОСВІТНЯ КОМПАНІЯ. Нею керує виборне керівництво. При необхідності запрошуються вчителі, консультанти, тренери.
Якщо майстер сам набирає собі учнів, то така структура називається ОСВІТНЄ ПІДПРИЄМСТВО.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дякую за допис.
Підтримую. І галами теж.
Така практика вже давно існує у світовому морському флоті. Якщо кадет(студент морського освітнього закладу) хоче мати морську практику, то він має сам знайти собі місце на судні, влаштуватися туди за свої кошти та виконувати всі покладені на нього обов'язки. А вчиться кадет дивлячись на старших, досвідчених моряків. Колись я вперше прийшов на борт судна, і перше що мені сказали- Забудь все чого тебе вчили, і починай заново вчитись. Через багато років потому я сам так казав починаючим морякам, бо пройшов цю школу сам.
Історія має властивість повторюватись...
Дуже цікаво, друже Іване! Тут виникає запитання, а чи варто було витрачати час і ресурси на навчання в морському навчальному закладі? Певно, щось тут (в системі морської освіти) все одно треба поправляти? Дякую.
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
І не лише морської, а взагалі всієї вищої освіти. Бо і вчителям і інженерам теж радять забути все вивчене у ВУЗі.
Коли нема ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ у парі: учитель-учень, то це не навчання, а мука. Приємно було дізнатися, що п. Іван моряк. А по яких морях ви ходили? Автору за статтю - 3 гали.
Твій досвід, друже? Чи так сказав?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Десь читав статтю про юнака програміста, що ще не закінчив школу, не думає про навчання у ВУЗі, але освоїв професію програміста дистанційно і вже працює в ІТ компанії.
Вже рік працюю по схемі, близькій до описаної в статті. Навчаю дітей веб-програмуванню. Вони вже за місяць, два створять свої перші сайти! :)
#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.