Кожен податок навантажує собівартість ще не виробленої продукції, зменшує конкурентоздатність виробника і купівельну спроможність споживача, бо ціна на товар росте на суму податку, пише Роман Скляров на Економічній правді.
Про що свідчить досвід США або Японії, податкову реформу якої робили свого часу саме американці? У їх податкових системах завжди переважали прямі податки, і ніякі казки про welfare state і забезпечення нужденних через перерозподіл з бюджету не були там популярні.
Лише приватна ініціатива, дух підприємництва і прямі податки. Заробив – плати, не заробив – не чекай грошей з бюджету, створюй бізнес. У нас має бути так само.
Для початку слід ліквідувати ПДВ. Цей податок задумувався як засіб захисту від "перегрівання" економіки. Ціни за рахунок ПДВ виростають, населення менше споживає, економіка охолоджується. При цьому люди кладуть гроші в банк, який дає ті ж гроші бізнесу, але вже під відсотки.
Нам же треба економіку запустити, а для цього потрібно стимулювати споживання. Мова повинна йти не про зниження чи диференціацію ставок, а про скасування податку як недоцільного.
США і Японія без ПДВ живуть і не скаржаться.
Далі потрібно ліквідувати соцвнесок і виплачувати пенсії не з Пенсійного фонду, а з бюджету. Де-факто це відбувається давно, тому що Пенсійний фонд хронічно з бюджету дотується. Просто потрібно легалізувати це. Грузія зробила так само.
Єдиний соцвнесок – це тягар на фонді оплати праці. Ніхто при здоровому глузді ніколи не буде його платити. Не потрібно ганятися з палками за роботодавцями. Просто розрубайте цей гордіїв вузол, звільніть фонд оплати праці, знизьте собівартість, і бізнес буде платити в рази більше податку на прибуток.
Як же бути з тими, хто працює і хоче отримувати пенсії в старості? Для них – наступне.
Слід зробити податковими агентами з податку на доходи фізичних осіб самих найманих працівників, а не роботодавців. Це – теж практика США.
Хай починають відчувати себе реальними платниками податків, виробляють культуру сплати податків і вчаться контролювати владу за їх витрачанням.
Разом з тим, бізнес звільниться від необхідності закладати цю суму у собівартість, це вже будуть проблеми працівників. Безумовно, останні шукатимуть роботу із зарплатою, враховуючи розмір податку, але на собівартість продукції це буде впливати лише опосередковано.
Для тих, хто захоче отримувати державну пенсію у старості, ставка ПДФО зросте на розмір єдиного соцвнеску, але лише добровільно.
Хто не розраховує на пенсію від держави через 50 років, від державної пенсії за віком офіційно відмовляється і платить лише ПДФО – 15%. Держава звільняється від обов'язку платити цій людині пенсію за віком у майбутньому. Виграють усі.
Чи багато українців розраховують, що кошти, які вони платять державі, через 50 років повернуться їм у вигляді пенсій? Може, доцільніше покласти їх на депозит або вкласти у поліс страхування життя? На Заході це одна з альтернатив.
Кожен, хто розраховує на себе, а не на державу, від такої пенсії відмовиться. У таких людей збережуться вільні кошти, які не вкраде чиновник.
Україна потребує реального запуску бізнесу. Саме він, а не МВФ, повинен давати гроші в бюджет. Для цього потрібні реальні реформи. Ми прямуємо в Європу, але автору більше подобаються США з їх духом підприємництва, де бізнес не просто платить податки, а ділиться частиною свого успіху з державою.
Стаття 2015 року, яка досі залишається актуальною. Хоча податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у нас вже 18%, а єдиний соціальний внесок – 22% (якщо його не сплачувати, то не буде страхового стажу і пенсії).
Мені подобається одна політична партія, яку на деякий час варто допустити до важелів української економіки. Вона якраз і пропонує практично повну відмову від здирницьких податків і розкручування економіки за рахунок залучення власного і інвестованого капіталу (Балашов).
тому що
Comments
Мені подобається одна політична партія, яку на деякий час варто допустити до важелів української економіки. Вона якраз і пропонує практично повну відмову від здирницьких податків і розкручування економіки за рахунок залучення власного і інвестованого капіталу (Балашов).
тому що
У Балашова є цікаві ідеї, але треба мати на увазі, що він є типовим торговцем, його цікавлять тільки гроші. Відтак він за вільний рух товарів і капіталу без кордонів і обмежень. Українська держава, культура, мова, безпека, національна стратегія йому абсолютно байдужі. Скоріше всього, він навіть не розуміє, що це таке. Якщо такому дати владу, це буде катастрофа.
Ось цікава його розмова Балашова з депутатом-державником Сергієм Капліним:
https://www.youtube.com/watch?v=uFX3fVfbodc
Балашов виступає за ліквідацію Нацбанку України і власної валюти. Це помилка, адже власна валюта - це потужний інструмент залучення внутрішніх інвестицій. Фінансова система - це система кровообігу державного організму. Балашов пропонує використовувати чужі системи, тобто продати власний кровообіг. Це до того, що його світогляд доволі обмежений.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Кілька днів назад якраз обговорювали тут https://www.ar25.org/article/510-ce-varto-obgovoryty.html
Зійшлися на тому, що він звичайних торгаш, якому крім грошей все решта по барабану :)
Економіка у сучасному світі працю є за схемою гроши-товар-гроши-товар, що говорить про те .що гроші товар а сам товар це цемент ,прослойка яка цементує товар гроши.Ця система К .Маркса хибна. Правильний підхід товар -гроши -товар-гроши.Тут торгується товаром,виробом,інтелктуальний товар... а гроши стають тим самим цементом який зкріплює товар,систему.Також одразу постає питання у доцільності валютних кредитів. Все геніальне просте і має приносити прибуток.
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.