Психотерапевтичний ефект: читаючи про свої сильні сторони, ви підвищуєте самооцінку, адекватно ставитесь до власних характерних рис, здібностей, можливостей. Вірите у себе, Ви подобаєтесь собі! І коли Ви зневірились у житті, вас огортає сум і печаль, безвихідь, розчарування, депресія – відкривайте характеристику свого типу і вчитуйтесь. Не поспішаючи, вдумливо, з олівцем. Можете додавати і від себе те, що помітили в собі і вважаєте важливим. Це краще за ведення щоденника – адже кожного разу, звертаючись до характеристики, Ви працюєте над собою, Ви краще розумієте себе і свою природу, і Ви стаєте самим собою – природним, а отже, впевненим, спокійним, сильним. Адже Ви читаєте власні сильні сторони. Психіка відчуває це, погоджується і врівноважується, розквітає, як зів’яла квітка, набираючи життєдайних сил власної природи. А природа сильніша за людину. І психіка – це ваша цілісність, ваша суть, відчуваючи і знаючи яку, Ви не схибите! Даремне релігійники й езотерики розділяють розум, душу і серце – вони ніби препарують, розчленовують глибинну суть людини, і, втрачаючи цілісність, людина стає навіюваною, легкою здобиччю тих самих сектантів...
Життя дає нам випробування, і долати перешкоди можливо лише у співдружбі з природою, із самим собою, знаючи свої сильні сторони і вміючи їх використовувати – у будь-яких обставинах, у спілкуванні й співдіях з будь-ким!
Уважно вивчаючи свої слабкі сторони, Ви озброюєтесь: «Хто володіє інформацією - володіє світом» - у даному випадку Ви володієте собою! «Поінформований – значить, озброєний». Та Вам не потрібно воювати із собою, викорінювати недоліки, виховувати себе – це все боротьба, а у боротьбі із собою нічого, крім виснаження і нових проблем, не отримаєте! Праця над собою – це прийняття себе таким як Ви є від природи – адже тип вроджений і незмінний протягом життя. Праця над собою – це знання себе: своїх сильних сторін і слабких, вміння відчувати їх у собі: користуватися сильними і не допускати прояву слабких – відстежувати це у собі.
Прочитавши про свої слабкі сторони та акцентуації, Ви знаєте свої потреби: у чому потребуєте допомоги від інших – людей, у яких ці якості сильні, і тому їм можна у цьому довіряти. Акцентуації виникають тоді, коли людина, спостерігаючи за іншими, намагається виховати такі ж якості і в собі: штудує інформаційні джерела, «виховує силу волі», намагається поводитись так, як прийнято у суспільстві, хоч відчуває при цьому дискомфорт: напругу, острах, тривогу, невпевненість, та ще й сердиться через це на себе. Повірте – навіть може стати ворогом собі: насилуючи те, що природою їй не дано. Починається самокритика, самопоїдання, а критикуючи й «виховуючи» себе, починає автоматично критикувати й виховувати інших. І губить друзів. Кому приємні повчання, сарказм, іронія, критика – інші невдоволення?... А це, виявляється, - проекції невдоволення собою. Адже, скільки не «виховуй» свої слабкості, вони ніколи не стануть сильними, результат один – виснаження, роздратування, психічні розлади... Така людина стає нав’язливою у повчанні саме за цими ознаками, напружує і дратує оточуючих, оскільки знаходиться у цьому стані сама. І відштовхує інших. Попереду – невдоволення собою, життям, морок самотності...
Тож, читаючи, як настільну книгу, свою характеристику, Ви знаєте свої сильні і слабкі сторони і вмієте керувати собою, своїм станом. На сильних сторонах Ви впевнені і щасливі, на слабких – нещасні, невпевнені, дратівливі. Оминайте їх проявів.
А знаючи типи і характеристики людей свого оточення, Ви знаєте їх сильні і слабкі сторони, отже, орієнтуєтесь, у чому їм можна довіряти, а в чому – ні. І якщо людина нав’язливо щось пропонує, ще й повчає, будьте певні – проявляє акцентовані слабкі сторони. І довіряти їй у цьому не можна! Вона тут необ’єктивна, нав’язує хибне суб’єктивне бачення. А чому так яро нав’язує? Бо сама приклала чимало зусиль для цього, тож занадто цінує і зусилля, і інформацію, добуту таким сизифовим трудом... На слабких сторонах достатньо мати лише суспільні норми і дотримуватися їх – не більше. А сильні – це компетентність, створення і прояв нового, прогресивного, це шлях до розвитку і себе, і суспільства.
Праця над собою – це постійний розвиток: вдумливе ставлення до подій життя, людей, ситуацій, себе самого. Без любові до себе, до людей, до життя розвиток неможливий. Знайте себе, поважайте себе, вмійте собою керувати, і любіть себе – у всіх своїх проявах! Ви – довершене творіння природи, ви – знаряддя Бога на Землі, і будьте гідними. Бо Ви – Людина. І все у ваших руках. Знайте себе, знайдіть своє покликання – своє завдання у житті – вибране вашою душею, і будьте щасливими. У цьому допоможе соціоніка.
Comments
Пане Альберте, дякую за численні публікації, "але є одне але" (АЄОА) ;)...
Це все реклама, а хотілося б практики... Наприклад, я вже переконаний про корисність володіння знаннями про корисність визначення соціонічних типів (хоча б свого). Даруйте з тавтологію... ))
Може, вже варто перейти "від слова до дії"?
Інформосота Цоль
Центральна Цитадель
Озвучує: від мрії - до Слова,
від Слова - до дії,
від дії - до Очікуваної Події.
Спрямовуємо!"
Дякую... )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
О! Ну нарешті я вже від вас цього почув=))))))
Ну все раз "мої" агітки на вас так ефективно повпливали=) то значить почну вже нарешті наші спільні сумісні інтернет уроки по теорії соціоніки з вами=)
Тобто будете моїм першим і певно єдиним тут учнем на НО=(
Отож я ще раз все переосмислю стосовно якісної подачі уроків і тоді почну вже формувати умовно кажучи відповідну платформу для уроків по теорії соціонікі аж після якої ми будемо вчитися її відчувати на практиці по моїм настановам..
Вйо до навчання! )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Мушу визнати що навчання розпочнеться доволі не скоро=((