- Visits: 1
- Hits: 1
Тримати вектор розмови у напрямку розкриття поняття ВОЛІ і ЩАСТЯ
Світ:
Спецтема:
Відповідь: Начебто все й вірно... проте пам'ятаймо, що ми є тими на що найбільше звертаємо увагу. Що в думках, те й у серці, "Що у серці вашому, те й на устах".
Занадто прискіплива увага до подібного предмету бесіди (рабської природи людини) хіба буде сприяти реалізації вчення Ісуса Хреста? Я стверджую, що ні!
Заповіді Щастя(Блаженства) - ось на що треба більше звертати увагу людям, ось чим наповнювати серце! І вже зможе тоді людина, яка в минулому допускала в серці своєму своє рабське становище, стати Щасливою, стане спроможною "Возлюбити Господа всім серцем своїм".
Саме тому краще тримати вектор розмови у напрямку розкриття поняття ВОЛІ і ЩАСТЯ.
Коментар дописувача (моск.): В таком случае, кесарю - кесарево, и не стоит смешивать вопросы личной духовности и общественного производства благ.
Відповідь: Для того щоб стати вольним, треба займатися "сродною працею", як казав Григорій Сковорода. Суспільне виробництво благ лише виграє, коли всі люди будуть щасливими через те, що займатимуться тим, до чого мають хист. "Спасися сам і тисячі спасуться біля тебе".
Коментар дописувача (моск.): Хорошо бы - не смешивать. Да только производством этих самых благ и занимаются как раз носители личной духовности. Попробуй-ка раздели...
Відповідь: Так. От тільки я носіїв особистісної духовності взяв би в лапки ("...") . Якщо "духовний" то "блага" створюються тільки для власного збагачення (наприклад прихватизація шахт і заводів з пароплавами ;), а якщо Духовний, то і блага служать суспільному виробництву (прочитайте історію родини Яхненків-Симиренків (а не "сім'ї" ;) ). Ця славетна українська родина поряд із власним цукровим бізнесом (замітьте - у тодішній Російській імперії!) піклувалися про будівництво санаторію, лікарень і, головне(!) шкіл - про просвіту/освіту в Україні.
Кесарю - кесарове - не означає, що "багатство - багачам, а Богові свічку".
Коментар дописувача (моск.): А кто нас сегодня делает рабами ????
Відповідь: Рабом чи вольним бути - вся справа у світогляді людини. Козаки казали і кажуть: "Рабів до раю не пускають". Будучи і прикованими до галер (тілом будучи рабами), і нині перебуваючи в полоні, залишалися і залишаються такі Люди - Вольними Духом.
Залишається визначитись - "куди Вам треба?" і формувати правильний світогляд.
Коментар дописувача (моск.): Крепостной в Украине жил лучше чем мы теперь, он верил в бога и своего хозяина. А мы??
Відповідь: І Ви повірте! Спочатку собі(!), бо Бог свій крок давно зробив - Він нам довірився і одарив ВОЛЕЮ. А що робити з Волею (чи відкинути її і стати чиїмось рабом/робітником, чи ся користати нею повсякчас правильно) - вирішувати кожен має сам.
Рабом стає той, хто боїться власної відповідальності. Воля - це великий Дар і разом велика й Відповідальність! І "Шукайте перш за все Царства Божого, а все інше вам додастця". І шукати то стало легко, бо маєте підказку: " - Царство Боже в середині вас є". Тому РаДійте!
Коментар дописувача (увага! уже українською! ;) ): Володимир, ключове питання, хто I як буде визначати, кому та в якiй кiлькостi багатства?
Відповідь: Перерозподіл благ має вестися громадою. Встановлено, що людина може нормально вести спілкування з сотнею інших людей (спробуйте зараз згадати, зі скількома знайомими і рідними ви продуктивно спілкуєтесь і переконаєтесь у істинності цього). Це і є та основна чарунка ближніх вам людей, яка має формувати суспільство цілої країни. Весь перерозподіл благ має починатися "з низу до верху" тими обраними кожної громади і цією громадою. Нинішня виборча система - це імітація виборів, ілюзія виборів. Рабу не дозволено обирати! (Зате можна йому збрехати, що "він має право обирати і бути вибраним"). Коли обиратимуть люди однієї громади - вони знатимуть кого обиратимуть, і знатимуть кого за це спитати. ?Може, пам'ятаєте слова зі шкільного віршика: "Все починається в житті з малого: з зернини - хліб, з промінчика - зоря"? ;)
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
На додачу ще й така цитата з "Пошукової Системи Всесвіт" :) :
"Щастя - це бути невідділеним від цілого, бути його складовою частиною. Найбільше щастя, це коли людина живе з Богом, де Воля Бога і воля людини невіддільні і є одним складовим, одним цілим.
Щастя не відокремлює людину від усього іншого, від усього існуючого. Бути щасливим - це мати Любов до всього. Любов єднає нас з усім сущим, знімає пелену обмеженості людської істоти і робить людину щасливою.
Щастя - це віддавати себе. Адже все в світобудові віддає себе в служінні. Сонце, квіти, дерева, річки, моря і Бог віддають себе безкорисливо світу. Також і людина, щоб бути щасливою, має втратити себе для інших. Адже більшу радість людина одержує не набуваючи, а віддаючи.
Якщо людина знайде в собі сили віддавати благе оточенню, то щастя обов'язково знайде її. Таку силу в людині народжують духовні практики ."
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Comments
На додачу ще й така цитата з "Пошукової Системи Всесвіт" :) :
"Щастя - це бути невідділеним від цілого, бути його складовою частиною. Найбільше щастя, це коли людина живе з Богом, де Воля Бога і воля людини невіддільні і є одним складовим, одним цілим.
Щастя не відокремлює людину від усього іншого, від усього існуючого. Бути щасливим - це мати Любов до всього. Любов єднає нас з усім сущим, знімає пелену обмеженості людської істоти і робить людину щасливою.
Щастя - це віддавати себе. Адже все в світобудові віддає себе в служінні. Сонце, квіти, дерева, річки, моря і Бог віддають себе безкорисливо світу. Також і людина, щоб бути щасливою, має втратити себе для інших. Адже більшу радість людина одержує не набуваючи, а віддаючи.
Якщо людина знайде в собі сили віддавати благе оточенню, то щастя обов'язково знайде її. Таку силу в людині народжують духовні практики ."
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Ти обіцяєш рай на небі
Коли віддам усе своє
Вино ігристе у бокалі
Тепло жінок веселих,молодих...)))
Вірю в те, що розумію.
- На що скаржитеся, хворий?
- Та от, болить між лопатками.
- Курите?
- Ні.
- П’єте?
- Ні.
- Жінками захоплюєтеся?
- Ні…
- О! То це ж у вас крила почали рости!
Людина нібито не літає, а крила має (вірш Ліни Костенко, читає Богдан Ступка)
Казка про Істоту (Автор - Леонід Українець): "...лелеки, - у тебе ж є крила!
- Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила...."
КРИЛА ВИРОСТАЮТЬ У ЩАСЛИВИХ і ВОЛЬНИХ! ))
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Щастя, це коли маєш Лад у собі й навколо себе. За підняту тему тобі, друже Володимире, 3 гали.
Друже Анатолію, розкажіть нам про це детальніше, будь ласка!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Анатолію, нещодавно Ти сам сердився, що адресант Тобі не відповідає на запитання! ;) Що ж не відповідаєш?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
На мою особисту скриньку на НО надійшов лист від пана Maglay із зауваженням стосовно первинності сотенного устрою суспільства. З дозволу автора розміщую лист Гравця у цьому коментареві:
***
Maglay 13:14
У статті "Тримати вектор розмови у напрямку розкриття поняття ВОЛІ і ЩАСТЯ", написано - "Встановлено, що людина може нормально вести спілкування з сотнею інших людей".
Звертаю, Вашу увагу, що таке твердження не відповідає дійсності та "встановленим" соціологічним дослідженням, оскільки, найрезультативніше людина може підтримувати спілкування не із сотнею, а із десятком (7-13) осіб.
Відповідні дослідження публікувались здається навіть на НО, а головне це перевірено крім вчених часом і досвідом.
З часів 2 майдану мусолиться міф про "Сотні майдану", проте, якщо ви були там то бачили, що в супереч звичаїв полкового устрою (звідки і пішов термін "сотня") сотників призначала майже неіснуюча Рада майдану, а самі сотні - фактично були "колонами" (натовпом людей котрі самі реально нінащо не впливають та використовуються для масовки).
На Майдані, як виключення, були і десятки (рої), саме в такій організаційній формі здійснювались найбільш результативні акції, ротації та з них складались ті прославлені сотні.
Пропагування міфу про "Сотні" - імітує Полковий устрій з метою унеможливлення реального впливу учасників на призначене чи фактично самовисунуте управління, діяльність самої сотні, формування природного кадрового резерву та головне синергетичного ефекту від системної взаємодії всередині сотні "8".
Висновок: Сотні складаються з десятків (роїв) і відповідно первинним осередком де найефективніше відбувається взаємодіяти є саме десяток, основну комунікацію в сотні здійснюють десятники (ройові) (основні питання, звичайно, приймаються на загальному колі усіма учасниками).
Міф про "Сотню", що знайшов відображення у вашій статті пропагується, щоб направити найкращі починання самоорганізації у хибному напрямку.
Сотня визначає природу наступного етапу "конвекція" відповідно до принципу "Сотої мавпочки" і в даному випадку визначальним є те, яке в сотні наповнення: натовп чи організовані структури (десятки).
***
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Зрозумів. Дякую, пане Маґдаю!
Згоджуюся з Вами стосовно роїв.
Цим виразом:
я лише намагався донести ідею про обмеженість кола людей з якими можна продуктивно вести спілкування.
Моя помилка мала місце завдяки тому, що писав відповідь у чатовому режимі і, тому дозволив собі не перевірити цифру ...і поплатився :). Ви праві!
Ще раз дякую за Ваш виклад проблеми. Це стимулюватиме подальше обговорення ідеї роїв в доповнення до сотенного устрою ТГ.
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
!?Те, на що звертає нашу увагу Учасник, нікого не цікавить?!!!! О-о!...
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Чому? Мене наприклад, дуже зацікавило. Але так як не розбираюсь в темі ефективності взаємодії, то чекаю на відповідь більш компетентних людей.
Територіальні групи на НО - це сотні чи рої? Якщо сотні, то зрозуміла градація по областях. Але, виходить, правий тоді був Альберт, що хотів виділити окремо від Чернівеччини місто Чернівці - рій?
У нас роя нормального не вдається сформувати (групи)! А що вже про сотню говорити... чи полк... Це що, виходить, робота на "глибоку перспективу"?
Долучайтесь активніше до об'єднань, обговорень, консолідуйтесь, конструктивніше ведіть обговорення і будуть вам рої з сотнями, гетьмани-українці-соколійці. ;)
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
У війську теж найменша одиниця-десятеро. Рій, чи відділення у взводі. У будівництві, у копальнях, на виробництві -бригада. Бригада складається з 5-14 осіб. Бригаду формує, зазвичай, бригадир з охочих, переважно знайомих.
Саме так. Додам, що в сільському господарстві ще є поняття "ланка", якою керує ланковий. Це також 5-10 осіб працівників, які дуже(!) добре один одного знають - сперечаються, спілкуються, один про одного знають майже все - "хто з ким, і коли, й куди" пішов.
Завдання ланкового - згуртувати цей маленький колектив, не допустити "роїння" на ворогуючі самознищуючі ланку групки. Згуртована ланка набагато ефективніша і успішніша в особистісному і виробничому плані.
Гуртуймося!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Тут недавно зачепив мене Арсен, кажучи: Друже Анатолію, нещодавно Ти сам сердився, що адресант Тобі не відповідає на запитання! ;) Що ж не відповідаєш? По-перше, не сердився, а просто виказував нерозуміння з приводу чиєїсь мовчанки. А цього Арсенового питання про те, як я розумію, що Щастя відповідає обставинам "Ладу в мені і Ладу поза мною" - просто не помітив в потоці коментарів. Отож пояснюю зараз. Коли є ЛАД (= ГАРМОНІЇ) в людині і поза нею, то нема ні конфліктів, ні тривог, ні образ+. А є домінуюче почуття РАДОСТІ від досконалості баченого і відчутого навколо. Оскільки в реальному житті такого нема, то й повноти ЩАСТЯ нема. А що є? Є миттєві або хвилинні радісні проблиски в свідомості, що ось, нарешті (!) я бачу, що наступає цей Лад і досконалість хоч тут недалечко, хоч і не скрізь і я зробив щось відчутне для цього. Звичайно, такі проблиски уявного Щастя це ілюзія. А ілюзія мина швидко, як тільки лиш людина струсне головою і побачить навколо РЕАЛЬНИЙ світ.
От добре, що тепер Ти, друже, це вже зрозумів, що значить не помічати ;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую за цю думку-слова, друже Анатолію:
Чи хочеш Ти сказати, що в РЕАЛЬНОМУ світі Щастя немає?
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Звичайно, такі проблески "уявного" Щастя це не ілюзія, а реальність перебування свідомості у більш гармонійному просторі буття-мінімум, просторі пригод.
Так званий, РЕАЛЬНИЙ, негармонійний світ навколо, де перебуває свідомість (увага) більшості людей, це ілюзія, до якої ми просто звикли.
А "вгору просування без краплі вагання..." це і є наполегливе подовження перебування свідомості у гармонійному просторі Ладу та Щастя.
От за це дякую, друже Тарнаю!
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Отже вертаємося до теми Щастя. Найперше слід сказати, що Щастя - це прекрасне почуття, яке переповнює людину. Отже це є суб"єктивним явищем. Коли людину розуміють інші, коли вона розуміє інших, коли вона в потоці ТВОРЧОСТІ -є вже основа для відчуття себе щасливим. Друга річ: Щастя можна підготувати, творячи Лад в собі і навколо себе. Для цього треба бути зразковим Учнем в Божественій Школі, де сам Бог є нашим Учителем, і за один урок тривалістю в одну інкарнацію чомусь НАВЧИТИСЯ, стати ДОСКОНАЛІШИМ, а потім вже ТВОРИТИ навколо себе Лад і в собі. Отаке моє розуміння, Володимире.
І така думка має місце. В цілому вірна. Але... ще треба крок зробити...
Навчання і Вдосконалення йде пліч-опліч з Творенням. Чекати допоки станеш досконалим, а тоді творити - це нерозсудлива трата відведеного часу в одну реінкарнацію! Творімо вже тут і зараз! І навчаймося-вдосконалюймося - це круто!
На своїй сторінці в Фейсбук я написав крилатий вираз: "Вчитель лише надає можливість вибору серед безлічі варіантів."
І отримав "нещасливого" коментара: "Ага, або вбиває назавжди здатність свідомо вибирати."
Нащо відповів так: Дякую за відгук! А мислімо позитивно ;). Учитель - від слова "учити". А хто чекає, що "хтось має прийти і навчити його" - помиляється (грішить)! Святоотецьке: "Лікарю, зцілися сам" - саме про це ;). Учень має усвідомлювати істину: "Постав над собою сто найкращих вчителів і вони будуть безсилими навчити тебе, якщо ти не змусиш сам себе вчитися".
Ще один малообнадійливий відгук: "Або, як у "Матриці" - "Я прийшов звільнити ваш розум!"
Не міг не зауважити: "Отже, знову перекладатимуть особисту відповідальність на когось? Чекатимете Месію? Знову розпинатимете і потім возведете в святі?
І плакатиметесь, що такі слабкі?
Людство, зростай духом і інтелектом! Богу стає важко - дав волю, право вибору, а ви?..."
Хочеш бути щасливим - будь ним! Треба інструкції? Читаймо "Добру новину Ісуса Хреста сина Божого" - там є "Заповіді Щастя (блаженства)".
П.С. Чому ж немає відповіді на конкретне запитання, друже?
Пишу ще раз (очікую надалі уваги): "Чи хочеш Ти сказати, що в РЕАЛЬНОМУ світі Щастя немає?"
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Друже Володимире, повертаюся до цієї твоєї публікації, бо вона сприяла появі мого новотвору РАДІЯ та РАДІЙЦІ. Радісне життя = РАДІЯ - це і є реальне ЩАСТЯ! Маєш за це від мене 10 галів.