Продовжую цикл перекладів фронтових ессе Доктора Лектора. Доктор пише на багато колоритніше, ніж я можу перекласти. Тому тим, хто має більший хист, прошу звернутись до оригіналу, та допомогти мені в перекладі особливо складних моментів. Текстів ще декілька, труднощі перекладу можуть вбити моє натхнення.
Старк Хотабич, мій друг, хоча ні, скоріш, приятель - Порутчик, ми знайомі з Одеси. Буду відвертим, завжди вважав його людиною з породи метикованих порученців, ну і просто не дурним, в міру обережним, коли треба - з дещицею "бесбашенності", персонажем свого буття. Порутчик на війні трохи раніше за мене, сам факт того що він раптом "вислизнув" зі свого амплуа, для мене (та й не тільки) виявилось повною несподіванкою. На війні він з’явився трохи раніше мене - Поутчик командир батареиї, де і якої - не суть важливо. Важливо інше - Порутчик, тут - це - друг і товариш, командир і батько рідний, для всіх хто волею долі виявився поруч. Він наділений природою, дивною сумішшю фаталізму і надійності, яка вселяє переконаність у тому, що поки він поруч - все буде добре .. і нічого не трапиться.
Порутчик довго чаклує над своїми записами, крутить баньки до небес, ворушить борілкою, потім, абсолютно некомандним голосом, видає підлеглим якусь нісенітницю із циферок і вигуків, після чого, не то питаючи, не те стверджуючи, командує "вогонь". Пушечка, родом з минулого століття, оглушливо бухає і іржавий боєприпасик зі свистом несеться в невідомому напрямку. Видовище на трієчку .. голосно і якось безглузденько.. і раптом з-за обрію піднімаються висотою до неба чорні дими, ефір захлинаючись булькотить захопленнями і радісними голосіннями невідомих начальників .. "Це війна" - пояснює всім, тоном провінційного вчителя і з одеським прононсом мій чудовий Порутчик. Про одне шкодую - що так і не з'ясував для себе, чи смикав Порутчик зі своєї борідки чарівний волосок?
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Для заснування нової цивілізації необхідне поєднання трьох обов’язкових компонентів – керованої молодості, інноваційності та удачі. Щоб стати ельфом (елбедем, лебедем), треба піднестися в ельфійський...
Старк Хотабич
Продовжую цикл перекладів фронтових ессе Доктора Лектора. Доктор пише на багато колоритніше, ніж я можу перекласти. Тому тим, хто має більший хист, прошу звернутись до оригіналу, та допомогти мені в перекладі особливо складних моментів. Текстів ще декілька, труднощі перекладу можуть вбити моє натхнення.
hottabich.jpg
Старк Хотабич, мій друг, хоча ні, скоріш, приятель - Порутчик, ми знайомі з Одеси. Буду відвертим, завжди вважав його людиною з породи метикованих порученців, ну і просто не дурним, в міру обережним, коли треба - з дещицею "бесбашенності", персонажем свого буття. Порутчик на війні трохи раніше за мене, сам факт того що він раптом "вислизнув" зі свого амплуа, для мене (та й не тільки) виявилось повною несподіванкою. На війні він з’явився трохи раніше мене - Поутчик командир батареиї, де і якої - не суть важливо. Важливо інше - Порутчик, тут - це - друг і товариш, командир і батько рідний, для всіх хто волею долі виявився поруч. Він наділений природою, дивною сумішшю фаталізму і надійності, яка вселяє переконаність у тому, що поки він поруч - все буде добре .. і нічого не трапиться.
Порутчик довго чаклує над своїми записами, крутить баньки до небес, ворушить борілкою, потім, абсолютно некомандним голосом, видає підлеглим якусь нісенітницю із циферок і вигуків, після чого, не то питаючи, не те стверджуючи, командує "вогонь". Пушечка, родом з минулого століття, оглушливо бухає і іржавий боєприпасик зі свистом несеться в невідомому напрямку. Видовище на трієчку .. голосно і якось безглузденько.. і раптом з-за обрію піднімаються висотою до неба чорні дими, ефір захлинаючись булькотить захопленнями і радісними голосіннями невідомих начальників .. "Це війна" - пояснює всім, тоном провінційного вчителя і з одеським прононсом мій чудовий Порутчик. Про одне шкодую - що так і не з'ясував для себе, чи смикав Порутчик зі своєї борідки чарівний волосок?
Зверніть увагу
Шлях Лебедів, або Як увійти в ельфійський простір волі. Світотворча тріада: омолодження, інновації, удача (+аудіо)