Третя світова війна почалася

Причини початку світової війни

Процеси, які відбуваються у різних суспільних сферах, дедалі більше відхиляються від напрямку ефективного для розвитку всього світу і збалансованого для розвитку його частин. Шляхом поступових цілеспрямованих змін повернути їх у нормальне русло неможливо. Об’єктивно війна стає необхідністю.
Зараз такі деструктивні процеси відбуваються у всіх сферах:

В морально-ідеологічній сфері триває моральна деградація та деідеологізація суспільства, коли замість класичних ідеологій, суспільство спрямовується “ідеологією” споживання. Папа Іван Павло ІІ називав морально-ідеологічну деградацію “культурою смерті”.

В політичній сфері відбулася майже повна девальвація довіри між країнами й довіри до міжнародних інституцій, які б мали забезпечувати стабільність. Дуже слабкими стали засоби гарантування домовленостей. Економічні санкції стають дедалі менш ефективними як засіб впливу на країни, що порушують норми чинного міжнародного права. Ядерна зброя із засобу стримування перетворилася у засіб шантажу.

В економічній сфері зростає перевага виробництва над потребами. Збільшення інформаційного споживання веде до зменшення матеріального споживання. Ріст матеріального виробництва не обумовлений об’єктивними потребами населення. Разом з тим цей ріст загостроює екологічні проблеми. Через девальвацію енергетичних ресурсів, виявилась необхідність перерозподілу економічних впливів у світі.

В соціально-культурній сфері відбувається інтенсивне зменшення можливостей самореалізації й ефективного використання здібностей і талантів людей. Впровадження науково-технічного прогресу в економіці і затримка використання його в інших сферах веде до того, що людина стає придатком економічної системи, коли її особисті якості мають значно менше значення, ніж матеріальні засоби виробництва. Зараз це поширилося і на інформаційну сферу.
 

Через неефективну самореалізацію людини загострюється проблема зайвої робочої сили. Наявність “зайвих людей” є передумовою використання їх у війні і знищення під час війни. Внаслідок нерівномірності розвитку націй, дискримінації й професійного пуризму (небажання виконувати деякі роботи представниками розвинутіших націй) зростає культурна дисперсність (мішанина культур). Мігранти об’єктивно потрібні для економік розвинутих країн, щоб виконувати функції, яким не хочуть займатися представники корінного населення.

Однак, паралельне функціонування на одній території різних культур, які гармонійно не взаємодіють, є за своєю суттю національними і не зближуються між собою, перешкоджає розвитку обох загалом. Суперечності щодо норм і цінностей між представниками різних культур в умовах відірваності від фундаментальних моральних засад створює основу для міжнаціональних конфліктів.

На цей час світова спільнота не бачить способів зупинки цих негативних процесів, які відбуваються у глобалізованому світі. Це створює об’єктивні передумови припинення таких процесів шляхом війни. Переважна більшість населення світу не має досвіду проживання в умовах війни, тому не відчуває страху перед війною.

 Ознаки початку світової війни

 Зруйнована система міжнародної безпеки

Основним елементом системи міжнародної безпеки до Третьої світової війни була наявність лише у п’ятьох держав “легального права” володіння ядерною зброєю. Ці п’ять держав — постійні члени РБ ООН, яка була основним силовим інструментом для підтримання порядку у світі. Ці держави мали гарантувати безпеку інших країн настільки, що вони не повинні були мати потреби у ядерній зброї. Якщо ж якась з неядерних країн все ж намагається заволодіти ядерною зброєю, світова спільнота вводила проти неї всебічні санкції, змушуючи відмовитися від цього наміру.

Поки ці гарантії хоча б частково виконувалися, були підстави для того, щоб практично вся світова спільнота єдиним фронтом виступала проти порушника системи світової безпеки. Цінність системи безпеки була вищою ніж цінність інтересів окремих держав і локальні військові конфлікти не переходили в глобальний.

Явним і однозначним фактом невиконання гарантій ядерних держав став напад однієї з них на Україну, країну, що першою добровільно відмовилася від ядерної зброї, яка була на її території, якою за принципом спадкоємства, вона мала право володіти. Гаранти безпеки не захистили України.

Таким чином, виявилося, що ніхто і нікому нічого не гарантує. Тобто, системи міжнародної безпеки немає. Якби Україна програла війну і була б поділена сусідніми країнами, то можна було б посилатися на те, що ця країна (як свого часу Югославія) нежиттєздатна. Тому гарантування її безпеки немає сенсу. Система міжнародної безпеки була б, хоча і ослаблена, але збережена. Проте, так не сталося.

Народ України зупинив агресора. Зберіг єдність країни, зазнавши лише порівняно невеликих і, як видно, тимчасових територіальних втрат. На боці України виявилася громадська думка переважної більшості країн світу (подібно до того, як свого часу громадська думка народів реагувала, коли Ірак напав на Кувейт. Проте тоді Кувейт захистили, а Україну ні).

Попередня війна Росії проти Грузії не зруйнувала системи міжнародної безпеки, оскільки Грузія не мала особливих гарантій безпеки. Від неї було відторгнуто лише території негрузинських і неросійських етносів, які оголосили про псевдодержавні утворення, а не були явно анексовані Росією. Крім того силова загроза США таки зупинила просування російських військ на грузинську територію.

Отже, після російсько-української війни знецінилася засоби стримування збройних конфліктів у світі, й відкрилися можливості для їх розширення.

Інтереси економічних корпорацій проти національних

З іншого боку, російсько-українська війна, подібно до громадянської війни в Іспанії в 1936-1939, проявила ідеологічну поляризацію у світі. Переважна більшість народів виявилася на боці України. Більшість міжнародних економічних груп - на боці Росії, яка є їхнім сировинним придатком, і від якої залежать їхні прибутки.

Залежно від балансу між впливом великих економічних корпорацій і силою національної солідарності народів, а також від наявності або тісних зв’язків, або конфліктів інтересів з Росією чи з Україною, деякі країни в російсько-українській війні фактично виявилися на боці Росії, деякі формально і фактично на боці України, а в деяких щодо цього відбувається активна внутрішня боротьба.

Оскільки російсько-українська війна відкрила можливості розширення збройних конфліктів у світі і виявила поляризацію між різними принциповими позиціями щодо світових пріоритетів (економічні інтереси великих виробників та інтереси народів) її можна вважати початком Третьої світової війни. Подібно до того, як фактичним початком Другої світової війни був початок війни в Іспанії.

Ідеологічно-політична боротьба в ісламському світі

Другим етапом розгортання світової війни стало загострення збройного конфлікту в Сирії й Іраку. Основна лінія конфронтації в цьому конфлікті змістилася від боротьби між поміркованими і радикалами до боротьби між шиїтами та сунітами. Паралельно відбулося загострення стосунків між світовими центрами шиїтів і сунітів — Іраном та Саудівською Аравією.

На сучасні проблеми світу наклалися відмінності між сунітською та шиїтською гілками ісламу. У шиїтів Іслам одержавлений, тому значною мірою використовується, як інструмент державної політики (подібно до того, як Візантія, а потім Росія, використовували Православ’я).

Для сунітів же Іслам - передовсім ідеологія і система моральних норм. Тому суніти значно гостріше реагують на кризу моралі в світі. Саме завдяки моральній ідеологічній спрямованості радикальні сунітські рухи, незважаючи на жорсткі методи дій (зокрема тероризм), мають значну підтримку в ісламському світі й сприймаються, як борці за справедливий світоустрій проти споживацького викривлення моралі у західному світі. Помірковані суніти, хоча засуджують методи радикалів, але погоджуються з метою.

Шиїти до релігії підходять більш прагматично. Тому цілком логічно, що суніти ближчі до консервативної (керованої у першу чергу національними політичними інтересами) частини західного світу, шиїти до економічно-ліберальної (керованої міжнародними економічними інтересами корпорацій). Осередок шиїтсько-сунітського конфлікту у політичній площині знаходиться в Іраку, де після усунення сунітського режиму Саддама Хусейна, американська окупаційна влада, з одного боку, ігнорувала інтереси сунітського центрального Іраку, а з іншого — не пішла на розділення країни за етнічно-релігійним принципом.

Країни, задіяні в шиїтсько-сунітський конфлікт, є впливовими світовими постачальниками енергоресурсів. Зважаючи на це, світова спільнота дуже зацікавлена у стримуванні цього конфлікту. Проте після руйнуванням системи міжнародної безпеки внаслідок російсько-української війни, достатніх засобів для цього вже немає.

Отже, загострення конфлікту в Сирії та Іраку стало наслідком початку Світової війни і розширює суперечності між протиборчими сторонами в ідеологічній та економічній сфері.

Різні інтереси великих економічно-політичних груп - провокатор війни

Девальвація політичних методів і структур підтримання світопорядку впливає й на економічні методи і структури. Різні сили намагаються спрямувати цей вплив у різних напрямках:

Одні у напрямку зменшення значення міждержавних засобів регулювання загалом і збільшення самодостатності країн та народів у вирішенні своїх проблем.

Другі у напрямку посилення економічних міждержавних структур з розширенням їх завдань від економічних і соціальних, до політичних та ідеологічних.

У першому випадку політика та національні інтереси стоять над економікою. У другому випадку - політичні цілі підпорядковуються економічним. Зокрема в умовах зменшення споживання матеріальних продуктів такі міжнародні структури (СОТ, МВФ, ЄС) використовуються для збільшення споживання, передовсім продукції великих корпорацій.

Коли економічні й інформаційні методи стимулювання споживання виявляються занадто слабкими, застосовуються політичні дії, що сприяють цьому. Однією з таких дій є війна, оскільки після руйнування з’являється потреба відбудови. З появою біженців з’являється проблема особливого забезпечення біженців. Біженці стають методом стимулювання економіки.

Невпевненість у завтрашньому дні стимулює населення купувати продукти “на запас”. Збільшенню невпевненості у майбутньому особливо сприяють методи гібридної війни, а також напруженість через конфлікти інтересів біженців і корінного населення, при цьому не тільки соціальних й економічних, але й ідеологічних, що особливо проявляється у ісламізації Європи. Іслам бачать, як потенційну моральну заміну “розбещеному західному ліберальному світу”, котра може дати стабільність і безпеку, якої не дає ліберальний світ.

В цих умовах поглиблюється криза ЄС через суперечності різних країн щодо способів вирішення економічних і соціальних проблем, рівня самостійності країн у вирішенні цих проблем. На європейські суперечності накладаються глобальні суперечності у ставленні стимулювання споживання. В штучному стимулюванні споживання зацікавлені ті країни, в яких найбільша увага приділяється до розвитку економіки за участю великих міжнародних корпорацій (особливо ресурсні з експортно-орієнтованою економікою), і незацікавлені країни, які особливу увагу приділяють соціально-культурній сфері й обороні.

В посиленні міжнародних економічних структур і стимулюванні споживання зацікавлені також країни, що виходять з міжнародної економічної ізоляції (Іран).

Внаслідок стимулювання економіки й військових дій загострюються екологічні проблеми. Деякі країни схильні відразу звертати на них увагу і спонукати до цього своїх сусідів. Деякі країни ігнорують їх до того часу, поки вони не стали катастрофічні. Крім цього є суперечність між двома підходами у вирішенні екологічних проблем: грішми (штрафи й економічні санкції) і силою (політичний й військовий тиск на порушників екобезпеки аж до знищення небезпечних виробництв).

Оскільки основним інструментом ведення війни є люди, загострюється боротьба у ідеологічній сфері.

 Ознаки належності країн до блоків

 Основна ідеологічна суперечність війни — це суперечність між грішми і силою, як двома різними базами формування стосунків між країнами світу.

Для блоку сили основою світопорядку має бути система політичних домовленостей, для забезпечення виконання яких використовується силовий потенціал великих країн, передовсім військовий. Гроші для цього блоку є лише засобом для формування і підтримання силового потенціалу. Мета — вплив на різні країни і суспільні спільноти для забезпечення балансу інтересів між ними в усіх сферах.

Основні цінності у блоці сили — авторитет у суспільстві осіб, які мають найбільший вплив й об’єктивно працюють для суспільства. Умови для нормального функціонування й самореалізації, народів, територіальних громад й кожної особи на основі природних моральних принципів, формалізованих релігійними й іншими ідеологічними доктринами. Тому, хоча свобода самореалізації людини в більшості країн блоку сили більша ніж в країнах блоку грошей, блок сили можна назвати консервативним блоком.

Для блоку грошей основою світопорядку мають бути економічні інтереси найбільших виробників. Сила для них є лише засобом підпорядкування своїм інтересам менших виробників і спрямування суспільних процесів у вигідному для найбільших виробників руслі. Мета — прибутки від виробництва і вплив на різні частини світової спільноти шляхом перерозподілу фінансових ресурсів і продуктів масового споживання.

Основні цінності в блоці грошей — фінансові ресурси, предмети матеріального споживання, ресурси та засоби для їх виробництва, практично необмежені права осіб, які володіють достатніми фінансовими ресурсами. Забезпечення для них можливостей задоволення своїх бажань. Тому блок грошей незважаючи на те, що в деяких його активних членів авторитарна форма правління, за цільовими установками є ліберальним блоком.

Таким чином можна виділити чотири основні ознаки належності країни до консервативного чи ліберального блоку, які зараз воюють у Третій світовій війні.

1. Ставлення до конфлікту Україна-Росія (консервативний - схильність до підтримки України, ліберальний - Росії)

2. Ставлення до конфлікту шиїти-суніти (консервативний - схильність до підтримки сунітів, ліберальний - шиїтів)

3. Ставлення до великих централізованих структур, передовсім до домінування великих структур над малими структурами (консервативний - перевага національного над транснаціональним, проти домінування великих структур, ліберальний - навпаки)

4. Ставлення до екологічних проблем (консервативний - перевага екології над економікою, ліберальний - навпаки)

Крім того, на належність до блоків великий вплив мають стосунки з країнами, які однозначно належать до того чи іншого блоку.

Відповідно до інтересів і дій країни світу можна розділити на активних, середніх і пасивних учасників кожного з блоків, країни, де ведеться активна боротьба між прихильниками обох блоків, і нейтральні країни. Належність до блоків у цій війні не формалізована певними союзами чи домовленостями, а визначається близькістю чи конфліктністю інтересів.

 Форми активної участі у війні

 Очевидно, що формат нової світової війни буде суттєво різнитися від формату попередніх світових воєн. Більшість сучасних прогнозів щодо застосування різних видів зброї у війні зводяться до оцінки можливого застосування ядерної зброї. Розглядають теперішню війну на рівні протистояння між державами, як це було під час Першої та Другої світової воєн. Однак, очевидно, що буде зовсім інший сценарій. Малоймовірним є масштабне застосування ядерної зброї, руйнівний потенціал якої побачили під час бомбардувань Хіросіми і Нагасакі. Ядерна зброя остаточно перетворилася у засіб шантажу. За аналогією під час Другої світової війни не було масштабного застосування хімічної зброї, яку використовували під час Першої світової війни.

Таким чином, форми активної участі у новій війні будуть іншими і розвиватимуться у кількох напрямках:

1. Військові дії, як прямого, так і формального гібридного характеру, коли держава не визнає своєї участі у війні.

2. Дії спецслужб спрямовані на підрив внутрішньої ситуації у зонах конфлікту. Зокрема впливи через інформаційні канали.

3. Фінансування різних груп.

4. Постачання зброї тим чи іншим групам, які працюють в інтересах різних блоків.

5. Формування й пропагування ідеологій.

6. Політичний тиск.

7. Спрямування міграційних потоків до “ворожих країн”.

8. Сприяння тероризму.

Дія на природне середовище, кліматична війна (урагани, землетруси, повені), що цілком реально реалізувати при нинішньому розвитку технологій.

 Особливості інтересів різних сил

 Радикальні ісламські рухи (ІДІЛ, Аль-Каїда) беруть участь у світовій війні, проте воюють проти обох блоків. У сунітських країнах - проти поміркованих сунітів. Вони відіграють роль провокаторів, тероризмом і радикалізмом провокуючи ненависть до сунітів взагалі, що на руку ліберальному блоку, але разом з тим руйнують ліберальні цінності і устої, владу грошей і програмування світових процесів великими економічними структурами, що на руку консервативному блоку. Їхня формальна декларована мета — подолання у першу чергу моральної кризи. Проте, як бачимо, реальні дії таких рухів використовують обидва блоки.

Обидва блоки, консервативний і ліберальний, зацікавлені у мінімізації людських жертв. Хоча азійські учасники ліберального блоку, включно з Росією, терпимі до них. Але їхні європейські союзники різко налаштовані проти цього. В людських жертвах зацікавлені радикальні рухи, але вони не мають достатніх потужностей, щоб ті жертви були дуже великі.

Консервативний блок прагне до мінімізації матеріальних руйнувань, але хоче максимальних соціально-психологічних структурно-політичних змін. Для Ліберального блоку, навпаки, бажані найбільші матеріальні руйнування, що дало б поле для вкладення капіталу і мінімальні зміни діючої системи світоустрою, в якому вони зараз домінують.

Використання ядерної зброї можливе хіба що тоді, коли до неї одержать доступ радикальні сили. Зате можливе використання сейсмічної та кліматичної зброї, які руйнуються економіку та екологію.

Які країни і до якого блоку належать

Активні члени ліберального блоку

Китай. Активно підтримує Іран, тобто шиїтів. Глобальний диктат відповідно до власних економічних інтересів (максимальне розширення експорту). Ігнорування екологічних проблем.

Росія. Агресія проти України. Активна підтримка Ірану та інших шиїтських сил у війні на близькому Сході. Ігнорування екологічних проблем світу.

Франція. Фактична підтримка Росії. Активна підтримка шиїтів. Диктат ліберальних цінностей (свобода понад мораль). Стимулювання домінування інтересів ЄС, як інтегруючого утворення, над інтересами окремих учасників. Примусове впровадження в ЄС ліберальної ідеології. Ігнорування екологічної небезпеки ядерних випробувань, генетично-модифікованих продуктів.

Іран. Основний шиїтський центр. Активно підтримує шиїтів різних країн у боротьбі проти сунітів у різних країнах. Після виходу з ізоляції, схильний використовувати міжнародні структури для власних економічних інтересів. Ігнорування екологічних проблем. Широке застосування застарілих екологічно шкідливих технологій.

Венесуела. Тісні стосунки з Росією і її підтримка. Визнала анексію Криму. Підтримка Ірану у зв’язку з великою економічною конкуренцією з Саудівською Аравією. Політично позиціонуються, як антиглобалісти, але реально дуже тісно зв’язані з великими економічними структурами через повну залежність ресурсно-експортної економіки. Тому декларований антиглобалізм насправді є лише антиамериканізмом. Однозначний пріоритет економіки над екологією.

Вірменія. Виразна підтримка Росії і велика залежність від Росії. Конфлікт з сунітськими Азербайджаном і Туреччиною. Реальна підтримка шиїтського блоку. Значна залежність від міжнародних структур. Пасивне ставлення до екологічних проблем, але не ігнорування.

Середні члени ліберального блоку

Аргентина. Конфлікт з Великою Британією. У 2014 президент Аргентини назвала лицемірами тих, хто не визнає Крим російськими. Незважаючи на велику українську діаспору — реальна підтримка Росії. Велика конкуренція з Україною на сільгоспринку. При цьому латифундистський підхід до сільгоспвиробництва, який є в Аргентині, цілком суперечить економічним традиціям українського народу. Сильно пов’язана з глобальними ТНК і реально ними керується. Ігнорування екологічних проблем заради збільшення продуктивності сільгоспвиробництва, в тому числі активне використання ГМО.

Сербія. Традиційно добрі стосунки з Росією та її підтримка. Історичні суперечності з мусульманами, які в Європі є сунітами. Особливо гострі суперечності щодо Косово. Різко негативне ставлення до військових блоків. Югославія не була у Варшавському договорі. Незважаючи на партнерство з НАТО, серед населення негативне ставлення через бомбардування негативно. Прихильники євроінтеграції з орієнтацією на Францію. До великих економічних структур ставлення більш позитивне, ніж негативне. Певна перевага економічного лібералізму. Нейтральне ставлення до екологічних питань.

Італія. Один з найбільших лобістів інтересів Росії. Незважаючи на велику кількість українських заробітчан — сильна підтримка Росії. Сильні особисті стосунки італійських політичних еліт з Росією. Жорстке ставлення до сунітських біженців. Лояльність до Асада в Сирії. Активні прихильники євроінтеграції. Добрі умови для діяльності ТНК. До власної екології серйозне ставлення, до світової — нейтральне.

Нідерланди. Антиросійська позиція через збитий літак з громадянами, але блокування України. Сильний вплив міжнародних структур та корпорацій, але сильні стосунки з Великою Британією.

Австрія. Відкрита підтримка Росії. Великий вплив російський олігархічних груп. Показовий нейтралітет. Повне неприйняття сунітських біженців. Країна одна з найактивніших учасників великих економічних структур, штаб-квартири багатьох з них знаходяться у Австрії. Велика увага до екології у себе. Щодо світових екологічних проблем - нейтралітет.

Угорщина. Підтримує Росію. Різко проти сунітських біженців. Велика залежність від міжнародних економічних структур і корпорацій. Увага до внутрішніх екологічних проблем і байдужість до зовнішніх.

Греція. Підтримка Росії. Схильність до підтримки шиїтів через негативне ставлення до Туреччини. Велика залежність від великих економічних структур і паразитування на ЄС. Ігнорування екологічних проблем.

Таджикистан. Велика залежність від Росії. Культурні зв’язки з шиїтами. Схильність до підтримки шиїтів відповідно до політичних інтересів. значна залежність від міжнародних структур. Пасивне ставлення до екологічних проблем, але не ігнорування.

Ефіопія Завжди мала тісні стосунки з Росією на ґрунті боротьби проти власних національних меншостей. Збройні сили Ефіопії воюють на території Сомалі проти ісламських рухів цієї країни.

Куба. Тісні зв’язки з Росією та Китаєм і співдіє з ними.

 Пасивні члени ліберального блоку

 Індія. Фактична, але пасивна підтримка Росії. Заморожений конфлікт з сунітським Пакистаном. Активна співпраця з міжнародними економічними структурами, але з іншого боку — прихильність до британської системи цінностей і конфлікт з Китаєм. Ігнорування екологічних проблем. Неекономічна ментальність населення обмежує можливості економічної експансії.

Іспанія. Загальний нейтралітет, але погані стосунки з Британією. Ставлення до російсько-української війни нейтральне. Конфліктні стосунки з сунітським Марокко. Історично негативне ставлення до мусульман, які в Європі — суніти. Лояльне ставлення до транснаціональних корпорацій і ліберальних правил. Прихильність до збереження ЄС. Противники національного самовизначення.

Болгарія. Внутрішня боротьба. Залежність від великих економічних структур та ЄС. Пріоритет економіки над екологією.

Північна Корея (КНДР). Країна ізольована від світу з націонал-комуністичною ідеологією. Вважається одним з основних джерел ядерної загрози для світу. Існує завдяки фактичній підтримці Китаю і Росії. Співпраця у військовій галузі з Іраном. Але через одіозність північнокорейського режиму, жодна країна не хоче визнавати себе явним союзником Північної Кореї. Прихильниками ліберальної ідеології використовується для залякування населення своїх країн.

Туніс – туристична країна, але має потребу у захисті Франції від ісламських радикалів.

Мавританія та Західна Сахара – ісламські країни з тісними зв’язками із Францією та Іспанією, підтримку яких використовують для протидії з боку Марокко.

Сенегал. Франція використовує Сенегал для впливу на ісламський світ.

Чад. Країна з внутрішнім конфліктом, тісні зв’язки з Францією, конфліктні з арабами-ісламістами.

Джибуті. Французька військова база, підтримка Франції, територіальний конфлікт з Еритреєю.

Нікарагуа. Тісні зв’язки і підтримка Росії, Венесуели, Куби.

Болівія. Лівий уряд, зв’язки з Китаєм і Росією.

Активні члени консервативного блоку

 Велика Британія. Однозначна і послідовна підтримка України у конфлікті з Росією. Історично склалися добрі стосунки з сунітськими країнами. Прихильність населення сунітських країн до британської культури. Найбільш скептична країна ЄС щодо європейської інтеграції. В міжнародній політиці інтереси народів і культур ставить вище інтересів економічних корпорацій. Всередині країни дуже високі вимоги до екологічної безпеки. Активне просування стандартів екологічної безпеки на міжнародному рівні.

Саудівська Аравія. Негативне ставлення до Росії через конфлікт інтересів на ринку енергетичних ресурсів. Основний духовний і політичний центр сунітів. Активна ідеологічна, політична і економічна підтримка сунітів у всьому світі. Транснаціональні економічні структури суперечать інтересам політичного і ідеологічного панування у арабському світі. Основою формування міжнародних структур вважає не економічні інтереси, а релігійно-ідеологічні і культурну спільність. Екологічна безпека є одним з основних чинників якості життя людей, яку країна хоче забезпечити. Активно розвиває екологічно чисті виробництва. Підгримує екологічні ініціативи на міжнародному рівні.

Туреччина. Однозначно підтримка України й конфлікти аж до збройних сутичок з Росією. Підтримка сунітів. Великий вплив сунітського духовенства в країні. Відкинута ЄС. Критично ставиться до цієї структури. Державні інтереси ставлять вище від економічних. Ставлення до екології нейтральне

Ізраїль. Нема однозначної підтримки ані України, ані Росії. Шиїти основний ворог Ізраїлю. З сунітами вони вміють домовлятися. Сіонізм, як офіційна ідеологія Ізраїлю ставить національні інтереси вище економічних. Проти глобальних політичних структур. Скептичне ставлення до міжнародних політичних структур, через активні дії ООН проти Ізраїлю під час арабо-ізраїльських воєн. Євреї в міжнародних економічних структурах лобіюють власні інтереси. Не ігнорують екологічних проблем на світовому рівні, але й активно не піднімають їх.

Україна. Основний об’єкт постімперської агресії Росії. Досить сильні економічні і культурні зв’язки з сунітськими країнами. З шиїтськими значно слабші. Скептичне ставлення до міжнародних структур після того, як міжнародні структури не захистили України від агресії Росії. Ставлення до екологічних проблем нейтральне.

Канада. Найактивніша серед великих країн підтримка України у конфлікті з Росією. Територіальні суперечності з Росією у Північно-льодовитому океані. Культурно ближча до сунітів, але активної позиції не виявляє. Активна діяльність в регіональних міжнародних організаціях та Британській співдружності. Пасивність у міжнародних глобальних організаціях. Власні інтереси ставить однозначно вище інтересів глобальних корпорацій. Активна в екологічних питаннях.

Японія. Підтримка України і конфлікт з Росією. Незалежні від чужих великих економічних структур. Обмеження впливу чужоземних економічних структур. В економічних пріоритетах безперечна перевага якості над кількістю. Прагне політичної незалежності. Один з лідерів екологічного руху у світі.

Швеція. Однозначна підтримка України. Традиційний противник Росії. Тісніші зв’язки з сунітськими країнами. Проблема сунітських біженців, але без значних конфліктів. Певна підтримка сунітів. Неповна інтеграція в ЄС. Підтримка національної економіки. Сильна оборонна промисловість. Сильна власна оборона. Підтримка національного бізнесу і обмеження ТНК. Прихильне ставлення до антиглобалістів. Перевага інтересів споживачів над інтересами виробників. Високий рівень екологічних технологій. Перевага екології над економікою.

Країни Північної Європи і Балтії. Вплив Великої Британії і Швеції, небезпека Росії, активна підтримка України. Тому Литва і Латвія, Естонія - активні члени консервативного блоку.

Азербайджан. Активна підтримка сунітських країн. Суперечності з Вірменію і Росією. Опора на власні сили і прагнення самореалізації. Пасивне ставлення до екологічних проблем, але не ігнорування.

Молдова. Підтримка України. Об’єкт агресії Росії. Культурні зв’язки з сунітськими країнами. Опора на власні сили і прагнення самореалізації. Пасивне ставлення до екологічних проблем, але не ігнорування.

 Середні учасники консервативного блоку

 Австралія. Однозначна і активна підтримка України. Нейтральне ставлення до шиїтсько-сунітського конфлікту, але напружені стосунки з сунітською Індонезією. Активна участь у регіональних структурах. Регіональний економічний лідер. Дуже сильний середній клас. Один з лідерів світового екологічного руху.

Індонезія. Підтримка України. Негативне ставлення до ООН через тиск з приводу Тимору. З іншого боку яванці перешкоджають розвитку інших націй. Серйозне ставлення до екологічних проблем світу. Конфліктні стосунки з Австралією.

Пакистан. В індійсько-пакистанському протистоянні Україна була фактично на боці Пакистану, Росія — Індії. Сунітська країна з відносно невеликими шиїтськими національними меншинами. Щодо етнічної території цих країн суперечності з Іраном. Основні бази радикального пуштунського національного руху Талібан, пуштуни є сунітами. Тісні стосунки з Китаєм на анти індійській основі. Тісні стосунки з усіма сунітськими країнами. Країна-порушник договорів про нерозповсюдження ядерної зброї. Має офіційно визнану ядерну зброю, яка заборонена цим договором. Військова активність Пакистану обмежена через небажаний конфлікт з Індією.

Єгипет. Після початку російської війни у Сирії — переважно підтримка України. Участь у сунітському блоці, але неактивна через внутрішню нестабільність. Велика залежність від міжнародних структур, але негативне ставлення до них всередині країни. Традиційна схильність до ізоляціонізму і до британської консервативної культури. Значна увага до екологічних проблем.

Марокко. Нейтралітет щодо російсько-української війни. Активно підтримують поміркованих сунітів в усіх конфліктах. Великий ізоляціонізм після “арабських революцій”. Економічна самодостатність. Прагматичне ставлення до великих економічних структур, орієнтація виключно на національні інтереси. Серйозне ставлення до екологічних проблем. Активне просування альтернативної енергетики. Проблеми з берберськими рухами за самовизначення.

Фінляндія, Норвегія, Данія, Ісландія. Вплив Великої Британії, Швеції, небезпека Росії.

Хорватія. Підтримує Україну. Дружні історичні і культурні зв’язки з Україною. Нейтральне ставлення до конфлікту сунітів і шиїтів, але неприйняття біженців. Переважають ізоляціоністські настрої. Підтримують екологічні рухи як в себе, так і на міжнародному рівні. Між економікою та екологією явно вибирають екологію.

Боснія і Герцеговина. Внутрішня боротьба. Тісні зв’язки з Саудівською Аравією і Туреччиною. Політична залежність від великих структур і опора на власні сили у економічній сфері. Нейтральне ставлення до екології.

Йорданія. Ставлення до російсько-української війни офіційно нейтральне. Серед населення дружнє ставлення до українського народу. Тісні економічні і досить дружні стосунки з Ізраїлем. Країна сунітська. З Саудівською Аравією династична конкуренція, але у теперішній ситуації співпрацюють. Країна дуже консервативна за державним устроєм. Добрі стосунки з Великою Британією. Велика увага до екологічних проблем Мертвого моря.

Країни Перської затоки (ОАЕ, Оман, Бахрейн, Катар) перебувають під повним впливом силовим Саудівської Аравії, але в Бахрейні більшість населення шиїти. У Бахрейні проявилася боротьба шиїтської більшості проти сунітської правлячої меншості, що була проявом “арабської весни”, але час "арабських революцій" минув. Їх позитив вичерпано через нереалізованість їхніх завдань, вони позбавлені своїх ідеалів.

Нова Зеландія. Тісні зв’язки і політична співпраця з Великобританією та Австралією, дружні стосунки з Україною.

Казахстан. Зв’язки з сунітськими країнами. Опора на власні сили і прагнення самореалізації. Велика увага до екологічних проблем. Через негативну радянську спадщину. Казахстан входить в економічні і політичні союзи з Росією та Китаєм, але саме ці країни становлять для нього найбільшу загрозу. Розуміння цього є на рівні влади і населення. Країна з динамічним розвитком корінного казахського етносу, тісними зв’язками з Туреччиною та іншими тюркськими країнами. Ідеологія правонаступництва Золотої Орди, як великої держави. Радикальні націоналістичні рухи висловлюють претензії на частину території Росії.

Грузія. Підтримка України, конфлікт з Росією. Активні економічні зв’язки з Туреччиною. Конфліктні проблеми з нею не піднімаються. Значна залежність від міжнародних структур. Пасивне ставлення до екологічних проблем, але не ігнорування.

Узбекистан. Активна підтримка сунітських країн. Опора на власні сили і прагнення самореалізації. Пасивне ставлення до екологічних проблем, але не ігнорування.

Південна Корея (Республіка Корея). Загрози з боку Японії та Китаю. Економічна конкуренція з Японією. Тісні стосунки з США, обмеження впливу Японії і Китаю. Населення бачить велику загрозу з боку радикальної, мілітаризованої Північної Кореї, яка має підтримку Китаю і Росії. Позитивна підтримка України у війні з Росією. Політику країни визначають великі національні корпорації, обмеження впливу чужоземних корпорацій. Велика увага до екологічних проблем, як в країні, так і в світі. Країна намагається обходитися мінімальними енергоресурсами. Ставлення до блоків ісламських країн нейтральне. Ця країна є не активним, середнім членом консервативного блоку, тому що вона політично несамостійна, а у великій залежності від США, де йде внутрішня боротьба.

 Пасивні учасники консервативного блоку

Бразилія. Досить тісні стосунки, як з Україною, так і з Росією. Позиція щодо війни між ними нейтральна. Нейтральне ставлення до шиїтсько-сунітського конфлікту. Антиглобалізм - важливий елемент національної ідеології бразильців. Гострі екологічні проблеми. Переважна більшість населення вважає їх дуже важливими і активно бореться за їх розв’язання. Невелика частина населення, пов’язана з міжнародними корпораціями перешкоджає цьому.

Колумбія. Нейтральне ставлення до українсько-російського конфлікту. Боротьба між лідерами глобальної системи наркоторгівлі і консервативно налаштованої частини населення. Як європейці, так і індіанці вважають екологічні проблеми важливішими за економічні. Конфлікт з Венесуелою, активним членом ліберального блоку.

Румунія. Росія є противником Румунії, особливо з огляду на окуповане російськими військами молдовське Придністров’я. Антиросійську позицію Румунія висловлює твердо і послідовно. Разом з тим, залишається невирішеним територіальний конфлікт з Україною за острів Зміїний. Шовіністичні кола Румунії висловлюють претензії на Буковину. Влада сприяє цьому особливою підтримкою буковинських румунів і молдован з північної Буковини. З іншого боку, у південній Буковині є велика корінна українська меншина. Висування будь-яких територіальних претензій з боку Румунії, провокує прагнення відокремлення від Румунії великих територій, які займає в Румунії угорська і німецька меншина. Стратегічно для Румунії Україна більш вигідна, як союзник, ніж як противник, що й переважно було в минулому, починаючи з часів Середньовіччя. Загалом у російсько-українській війні Румунія на боці України. Румунія погодилася приймати сунітських біженців. Таким чином, ця країна стає ближчою до сунітів, ніж до шиїтів. Через наявність власних енергоресурсів у комуністичні часи Румунія підтримувала добрі стосунки з Ізраїлем. Традиційно схильна до ізоляціонізму, що особливо яскраво проявлялося у радянські часи. Ізоляціонізм істотно допомагає зменшити угорські впливи і претензії. Ізоляціоністською є ідея “Великої Румунії”, яка має значну підтримку серед населення. Разом з тим, дуже сильні культурні і політичні стосунки з Францією. За цим критерієм Румунія нейтральна. Одна з найбільш екологічно неблагополучних країн Європи. Разом з тим, вживає заходів для захисту навколишнього середовища.

Португалія. Пасивний член консервативного блоку через значні британські впливи.

Словаччина. Підтримка України. Нейтральна щодо біженців. Країна середнього бізнесу, тобто негативно налаштована до ТНК. Орієнтується на власні сили. Увага до внутрішніх і байдужість до зовнішніх екологічних проблем.

Словенія, Македонія, Чорногорія. Всі три країни підтримують Україну. Дружні історичні і культурні зв’язки з Україною. Словенія має нейтральне ставлення до конфлікту шиїтів і сунітів. Неприйняття біженців. Македонія і Чорногорія — внормовані стосунки з сунітськими меншинами. У всіх країнах переважають ізоляціоністські настрої. Словенія — територіальні конфлікти з Італією. Македонія має проблеми з міжнародним визнанням у глобальних структурах через позицію Греції (через назву) та Болгарії (через претензії на її території). Інші країни також схильні до ізоляціонізму. В Чорногорії екологізм є важливою частиною національної ідеології. Інші країни також туристичні. Підтримують екологічні рухи як в себе, так і на міжнародному рівні. Між економікою та екологією явно вибирають екологію. У пріоритетах між економікою та екологією усі чотири країни вибирають екологію.

Шрі-Ланка. Після перемоги сингалів у сингальсько-тамільському конфлікті, в якому тамілів підтримувала Індія, в Шрі-Ланці зараз стабільність. Політичні стосунки з Індією напружені, економічні тісні. Гарантією незалежності Шрі-Ланки є Великобританія.

Непал. Бутан. Територіальні претензії з боку Китаю. Підтримка цих країн Великобританією.

Малайзія. Країна з великою китайською діаспорою, але з статусом ісламу (сунітського напрямку) як державної релігії. Політика обмеження впливу китайців та індусів, зв’язки з сунітськими країнами і традиційно з Великобританією.

Бруней. Тісні зв’язки з Великобританією.

Киргизстан, Туркменістан. Через тюркські корені і прихильність до Туреччини - учасники консервативного блоку, але пасивні.

Гана. Велика Британія використовує зв’язки з Ганою для впливу на оточуючи країни.

Судан. Тісні зв’язки з Саудівською Аравією та радикальними ісламськими угрупуваннями.

Еритрея. Конфлікт з Ефіопією, підтримка боротьби національних меншин Ефіопії проти центральної влади.

Кенія. Боротьба проти радикальних ісламістів, тісні зв’язки з Ізраїлем. Зв’язки з Великою Британією.

Чилі. Суперечності з Аргентиною, схильність до підтримки України. Економічна структура сприяє розвитку енергоощадливих технологій.

Уругвай. Вплив Бразилії, прохолодні стосунки з Росією, підтримка Україна.

 Боротьба між прихильниками обох блоків

США. Дві основні партії країни представляють різні блоки. Республіканці — консервативний, Демократи — ліберальний. Але і всередині цих партій йде боротьба між ліберальними і консервативними фракціями. Декларативна підтримка України. Фактичне блокування України демократичним президентом і підтримка республіканським конгресом. Фактичне сприяння російській окупації Криму. Республіканці тісно зв’язані із сунітами Саудівською Аравією та консервативними євреями. Демократи вивели на міжнародну арену Іран, але проте також мають сильні зв’язки з Ізраїлем. Підтримують і очолюють великі економічні і політичні структури, але останнім часом зростає кількість прихильників економічного і політичного ізоляціонізму. Після конфлікту в Україні зруйнувалася ідеологема про те, що США головний гарант стабільності у світі. Йде активна боротьба між екологістами (вважають екологію важливішою за економіку) та економістами (вважають економіку важливішою за екологію).

Німеччина. Велика суперечність між інтересами населення і позицією економічних корпорацій (підтримка Росії). Активно приймаючи і облаштовуючи біженців сунітів, Німеччина фактично сприймає демографічній перевазі шиїтів на конфліктних територіях. В очах населення негативний образ “сунітів-терористів” створюють, як сунітські радикали, так і суніти-біженці. Лідер ЄС, один з лідерів МВФ. Влада, спрямована економічною елітою, активно виступає за зміцнення ЄС, посилення ролі МВФ й інших великих міжнародних економічних структур. Натомість серед населення наростає націоналізм, відчуття нереалізованого потенціалу німецької нації. Наплив біженців посилює ідеї ізоляціонізму й неефективності міжнародних структур для забезпечення інтересів середніх німців. На рівні своєї країни увага до екологічних проблем дуже велика. Проте є нехтування екологічними проблемами в інших країнах, де є економічний інтерес.

Польща. Традиційні антиросійські настрої, але є намагання традиційних польських експансіоністських сил просувати свої інтереси за рахунок слабкості України: ідеологічно підготували в ЄС напад Росії на Україну піднявши антиукраїнську кампанію пов’язану з історичними українсько-польськими конфліктами часу Другої світової війни, а також у випадку поразки України готувалися окупувати Україну. Оскільки у близькосхідній політиці орієнтуються на США, суперечності у цій країні перекладаються на суперечності у Польщі. Активна боротьба між євроскептиками і євроінтеграторами. Конфлікт між інтересами між великими корпораціями і сильним середнім класом. Нейтральне ставлення до екологічних питань.

Ірак, Сирія. Громадянська війна між різними політичними силами, ідеологічний аспект боротьби сунітів і шиїтів є одним з ключових аспектів у конфліктах.

Бельгія. Фламандці більш консервативні. Валони більш ліберальні. Внутрішня боротьба між ними.

Нігерія. Боротьба між корумпованою, пов’язаною з ТНК, надбагатою елітою і представниками національних спільнот, що виступають проти засилля цієї еліти, за покращення рівня життя населення.

Ліван. Близько половини населення, християни і суніти на боці консервативного блоку. Шиїти на боці ліберального блоку.

Ємен. Половина населення - суніти. Половина - шиїтські секти, що переважають на колись комуністичній частині Ємену. Нема політичної та релігійної єдності. Триває частково заморожена громадянська війна. Країна активної боротьби за вплив між Саудівською Аравією та Іраном.

Тайвань. Офіційно перебуває у стані війни з Китаєм, який, як і більшість країн світу, не визнає незалежності Тайваню. Країна тісно зв’язана із США. Незалежність Тайваню зберігається завдяки американській військовій підтримці. Розширюються економічні зв’язки з материковим Китаєм, який робить ставку не на збройне, а на економічне і політичне приєднання Тайваню, аналогічно до того, як було приєднано Гонконг. В країні внутрішній ідеологічний конфлікт між прихильниками повної і безумовної незалежності Тайваню і створення за ініціативою Тайваню єдиного демократичного Китаю. Велика відкритість до чужоземного капіталу. Ідеологічна боротьба щодо місця Тайваню у світі на найближче майбутнє є визначальним чинником для участі Тайваню у політичних блоках.

Алжир. Пережив громадянську війну і «гарячу» війну з Францією, але суперечності між ісламістами і тими, хто орієнтований на Францію, не розв’язані. Тому в Алжирі може знову спалахнути внутрішня війна. Тобто Алжир – це країна з внутрішньою боротьбою, яка може загостритися до гарячого конфлікту.

Малі. Країна з внутрішнім конфліктом. Внутрішня боротьба у Малі відбувається з втручанням зовнішніх сил.

Сомалі. Моноетнічна країна без центрального уряду, різні угрупування підтримуються різними зовнішніми силами.

 Нейтральні країни

Мексика. Стосунки з Україною тісніші, ніж з Росією, але підтримки України нема. Нейтральне ставлення до конфлікту шиїтів і сунітів. Боротьба між противниками і прихильниками глобалізації. Не визначено пріоритет між екологією та економікою.

Камерун. Нейтральна країна

ПАР. Пробританська біла частина населення на боці України. Африканські ліві рухи фінансувалися СРСР, а потім Росією. Залежить від економічних структур. Відмовилися від ядерної зброї, яка була у них нелегально. Екологічна ситуація майже не контролюється.

Ірландія. З одного боку вплив Великої Британії. З іншого — історичне протистояння. Країна досить ізольована.

Люксембург — нейтральна країна.

Швейцарія. За ментальністю консервативна, але у всіх світових війнах була нейтральною.

Чехія. Народ на стороні України, еліти, часто, на російській стороні. Нейтральна щодо біженців. Країна середнього бізнесу, тобто негативно налаштована до ТНК. Орієнтується на власні сили. Увага до внутрішніх і байдужість до зовнішніх екологічних проблем.

Албанія. Підтримала Україну. Невеликі зв’язки з сунітськими центрами, поруч з невисоким рівнем релігійності. Традиційний ізоляціонізм. Нейтральне ставлення до екології.

Кіпр. Не є єдиною державою. Турецька і грецька частина істотно відрізняються у своїх позиціях. Офіційно визнаною є грецька адміністрація Кіпру. Офіційна нейтральність. Тісні зв’язки з Росією. Позиція щодо конфлікту в Україні нейтральна. Вплив Великої Британії значно більший, але ставлення населення до росіян краще, ніж до британців. Різке негативне ставлення грецької частини населення до сунітів. Турки-кіпріоти самі є сунітами. Влада повністю залежить від великих економічних структур. Силове домінування Великої Британії. Кіпр завжди покладав надії на великі структури. Увага до власних екологічних проблем, пасивність - до міжнародних. Населення цілком схильне до ліберального блоку. Але участь на боці ліберального блоку неможлива через активний силовий вплив країн консервативного блоку. Вимушений нейтралітет.

Монголія. Нейтральна країна. Зараз вона повністю залежить економічно та політично від Росії та Китаю. Але, якщо Росія і Китай переможуть у Світовій війні, то ці дві країни розділять між собою Монголію. Отже, Монголії вигідна поразка ліберального блоку, але посприяти цьому вона не може.

Афганістан. Країна не є внутрішньо єдиною, з замороженою громадянською війною. Але ця війна не пов’язана з суперечностями між консервативним і ліберальним блоком, оскільки відбувається на міжнаціональній основі та основні протиборчі сили суніти. Тому Афганістан нейтральний.

Бангладеш. Сунітська країна, але з тісними зв’язками з Індією. Тому в світовій війні нейтральна.

М’янма. Міжнаціональні конфлікти, які не пов’язані з суперечностями між блоками Світової війни.

Таїланд. Хоча існує прикордонний конфлікт з Малайзією і жорстке ставлення до невеликої общини сунітів, країна максимально відкрита для світу не зацікавлена у будь-яких світових війнах. Таїланд заради економічних інтересів не готовий до будь-яких конфліктів чи суперечностей з розвинутими країнами світу.

Сінгапур. Загрози суверенітету з боку Китаю та Малайзії. Зв’язки з світовими фінансовими центрами різних країн.

В’єтнам. Лаос. Камбоджа. Це ізольовані країни від світових політичних процесів. Тривала внутрішня війна в другій половині ХХ століття сформувало різко негативне ставлення народів цих країн до війни. Хоча В’єтнам має територіальну суперечність з Китаєм, всі ці три країни нейтральні.

Філіппіни. Заморожена громадянська війна. Тісні зв’язки з США та ізольованість від світових політичних процесів.

Папуа Нова Гвінея. Претензії на регіональне лідерство, зв’язки лише з країнами консервативного блоку, але суперечності також з ними.

Країни Океанії. Політична залежність від США, тому країни нейтральні.

Лівія. Міжкланова громадянська війна, як наслідок нав’язуваної антидиктаторської революції. Інтереси кланів не узгоджуються з світовими владними групами. Лівія відіграла свою роль у початку третьої світової війни, але внутрішня боротьба не пов’язана з блоками, тому тепер країна нейтральна.

Білорусь. Показово нейтральна. Успішний економічний приклад локалізації. Велика увага до екологічних проблем, через негативну радянську спадщину. Внутрішня схильність до консервативного блоку, але принципова нейтральність.

Південний Судан. Нейтральна країна.

Уганда. Намагається активно впливати на сусідні африканські держави, але не у фарватері інтересів одного з світових блоків.

Танзанія. Мадагаскар. Нейтральні держави.

ЦАР, Екваторіальна Гвінея. Руанда, Бурунді, Замбія, Конго, Демократична республіка Конго. Внутрішні проблеми не пов’язані з протистоянням зовнішніх блоків.

Ангола. Мозамбік. Після затяжних громадянських військ країни не схильні до участі у жодних великих конфліктів, тому нейтральні.

Зімбабве. Диктатура з афро-нацистською ідеологією. Але через економічний крах країна не має можливості для поширення цієї ідеології.

Інші країни Центральної Америки. Тісні зв’язки з США та Мексикою.

Інші країни Карибського басейну – під впливом США.

Інші країни Південної Америки також не мають особливих підстав до підтримки одного з блоків.

Така блокова структура формується на початку війни. В ході війни можна спрогнозувати істотні зміни, відповідно до змін ситуації та інтересів, як це й було у попередніх світових війнах.

Виходячи з об’єктивних закономірностей розвитку людства, Третю світову війну вже не можна ні обійти, ні передчасно припинити. Спроби це зробити лише сильніше стиснуть пружину конфлікту інтересів і приведуть до її бурхливішого розпрямляння. Тому мета народів та всіх людей доброї волі у ставленні до Третьої світової війни – якнайбільше сприяти тому, щоб назрілі зміни світоустрою відбулися з якнайменшою кількістю людських жертв і без вкорінення ненависті і непримиренності між народами.

 

Петро Жук

Роман Соломонюк

Назар Мазур

Лабораторія суспільно-політичного аналізу 

Центру з інформаційних проблем територій НАНУ