- Відвідувань: 10
- Переглядів: 11
Людина-гравець: її карма, гідність, репутація і честь – тепер і в реінкарнації. Епізод 12, відео
Категорія:
Світ:
Спецтема:
201213kaganecbilozir.jpg
Учасники розмови:
- Оксана Білозір – політик, громадський діяч, народна артистка;
- Ігор Каганець, письменник, футуролог, засновник AR25.ORG.
Для перегляду на смартфоні на повний екран
- 00:10 Криза відкриває можливості.
- 01:00 Слово «людина» означає «гравець».
- 02:20 Карма – це доробок, напрацювання. Це об’єктивний показник вартості людини у Всесвіті.
- 04:30 Гідність – це суб’єктивна оцінка людиною своєї карми.
- 05:15 Репутація – це суб’єктивна зовнішня оцінка карми людини.
- 05:50 Честь – це гідність плюс репутація.
- 07:05 Що таке правильна конкуренція.
- 09:40 Маятник розвитку пішов у праву сторону.
- 11:10 Діяч, по-старому – дяк, гелленською – диякон.
- 13:20 Лідера не чекають.
- 14:30 Криза дає шанс вижити.
Пояснюючі статті:
Постіндустріальна Україна будується на традиційних українських аріянських цінностях
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
"Карма – це доробок, напрацювання. Це об’єктивний показник вартості людини у Всесвіті"
Вікіпедія пише: "Ка́рма, Ка́мма (санскр. कर्म, палі kamma — «Причина-наслідок, відплата», від санскр. कर्मन्, karman IAST, карман — «справа, дія, праця»)"
Вже ніяк не вартісність людини у Всесвіті. Людино-центристська парадигма намагається запозичити поняття з Всесвіто-центристської парадигми. Де не розділяють добро і зло, кращих і гірших. Де нема дуалізму. В результаті такого запозичення виходить "релігія" як пропаганда і дуже схоже на опіум для народу. Тотальна плутанина, яка не вирішує трансцендентних задач, зате дуже добре підходить для соціальних маніпуляцій.
Про це можна дискутувати, але краще звернутися до визнаних практиків, а не філософів-теоретиків. Хоча подискутувати готовий. Причому жорстко.
Коментарі
У наших відеопередачах постійно відбувається формування мови Сенсар – окультуреної української мови, наповненої істинним сенсом. У цій передачі обговорювали повернення сенсу словам карма, гідність, репутація, честь, діяч.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Я лише нещодавно усвідомив, що вдячність - це реакція на особисто-корисні для тебе дії іншої особи. Ось, ділюсь. Це до слова "діяч", або ж, "дяк".
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Великі вчителі вміють передавати знання тим, хто не дуже готовий учитися
Висловлюю щиру вдячність за чудові повчаьні (навчальні) діалоги ВАМ,Аристократи Духу!
Я б добавив, що вдячність має в собі і готовність допомоги.
Гарно, дуже гарно.
Все прекрасно. Але. В цьому матеріалі
Добрі наміри втілюються через спотворення імен.
Те, що ти, пане Ігорю викривав у Пшениці без куколю, тепер взято на озброєння в цьому матеріалі.
Починаючи з прямого перекладу терміну, якого немає в нашій системі понять і закінчуючи його застосуванням в контексті, який не має сенсу для цього терміну. Наміри добрі, метод -- маніпуляція. Мостимо дорогу куди?
Пане Миколо, прошу пояснити, який термін ти маєш на увазі – і що з ним не так у цій публікації.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
"Карма – це доробок, напрацювання. Це об’єктивний показник вартості людини у Всесвіті"
Вікіпедія пише: "Ка́рма, Ка́мма (санскр. कर्म, палі kamma — «Причина-наслідок, відплата», від санскр. कर्मन्, karman IAST, карман — «справа, дія, праця»)"
Вже ніяк не вартісність людини у Всесвіті. Людино-центристська парадигма намагається запозичити поняття з Всесвіто-центристської парадигми. Де не розділяють добро і зло, кращих і гірших. Де нема дуалізму. В результаті такого запозичення виходить "релігія" як пропаганда і дуже схоже на опіум для народу. Тотальна плутанина, яка не вирішує трансцендентних задач, зате дуже добре підходить для соціальних маніпуляцій.
Про це можна дискутувати, але краще звернутися до визнаних практиків, а не філософів-теоретиків. Хоча подискутувати готовий. Причому жорстко.
Так, пане Миколо, є різні парадигми. Судячи з твого допису, тобі ближча "Всесвіто-центристська парадигма". Поясни нам, будь ласка, як у цій парадигмі розуміють поняття "карма" і як ти його розумієш.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дякую тобі, пане Ігорю.
В коментарі пояснити важко, можна зустрітися і поговорити.
Але яка би мені не була парадигма близькою, поняття карми - Всесвіто-центричне. І наші поняття про добро і зло на тлі Всесвіту є дуже відносними. Зручний Бог на службі у людей, __здається мені___, і є основою сучасних релігій.
І до речі,щоб не було спекуляцій. Москалі для нас і для світу наразі демонструють тваринні якості і становлять загрозу для життя і свободи волі. Тому сприйняття добра нами і більшістю світу однакове: маємо захищатися і перемагати оте відносне зло, бо воно напряму стосується нас.
Якщо брати приклад комп'ютерної гри, то карма -- напрацювання, яке все більше рухає гравця у напрямку персонажа: з усвідомленої сутності до автоматичної. В цьому нема нічого поганого, бо без кармічного тіла немає втілення у матеріальному Всесвіті. Хто хоче постійно втілюватися, бігати по колу -- той певно хотітиме "хорошої" кармы. Начебто не наплутав зі слів йогів.
А те, що ти даєш в матеріалі -- скоріше капітал. Соціальний капітал у даному випадку. Поняття, яке залежить від цінностей конкретного соціуму. І застосовується для соціумом для насильницького формування прийнятної поведінки людини. Знову ж - таки, наскільки я розумію відичні і йогівські постулати, соціальний капітал не переходить у нове втілення. Туди переходять риси характеру. Не честь, а чесність, або честолюбство, наприклад. Не гідність, а схильність до меншовартості, або егоїзму.
Карма, як термін НЕ у всесвітній парадигмі виглядає спотворенням.
До речі, вільні люди є геть незручними для соціуму. Той самий Сковорода. І ще згадав Котляревського: "Дарес ізвомпив, сіромаха, бо був Ентелл НЕПЕВНА ПТАХА, як чорноморський злий козак."
Непевна, бач, птаха. Не те, що "мала Мері ягнятко біле..."
На мою думку, на яку також впливає соціум (хочеться сподіватися, що дедалі менше), набір цінностей, який надає Релігія (сучасна церква), школа і культура є захаращеною і маніпулятивною. Все може бути значно простіше. Але тоді хтось в цьому суспільстві не зможе реалізувати хворобливу тягу до честі і гідності