Слов'янськ в облозі. Декілька годин в захопленому місті

Карту з палаючою на ній червоною крапкою можна побачити на телеекранах у всіх кінцях землі. Іноземні журналісти за кілька днів уже призвичаїлися вимовляти  «Slovyansk». Найкращі бувалі з них, хто вже побачив війни в різних країнах, говорять: це як у Чечні, там починалося так само.

Слов'янськ не контролюється українською владою. Місто повністю знаходиться під владою угруповань сепаратистів, що захопили його, і є таким собі Гуляйполем, з усіх боків обнесений барикадами з покришок. Барикади влаштовані на в'їздах в місто в кілька рядів. На них стоять вже звичні всім молоді хлопці в масках і касках - хто з автоматом, хто з палицею. На деяких надіті світловідбиваючі жилети співробітників ДАІ. Вони з видимим задоволенням зупиняють машини, просять відкрити багажник, проводять огляд. Влада до небес і почуття власної важливості звичайного петеушника, який ще вчора сором'язливо платив 20 гривень за залік.

Сепаратисти дуже агресивно реагують, коли їх називають «сепаратистами». Очевидно, це слово вони вважають лайливим, хоча нічого образливого в ньому немає. Дослівно воно означає «прихильники відділення». Більшість з учасників антиурядових виступів прямо заявляють, що хочуть відокремиться від України чи то в ДНР, чи то в Росію, але при цьому незнайоме раніше слово сприймають з великим невдоволенням.

Після початку подій в Слов'янську різко скоротилася кількість людей і машин на вулицях. Незвичайна порожнеча кидається в очі, хоча ще кілька тижнів тому 120-тисячний Слов'янськ виглядав багатолюдним. Частина вулиць у місті перекрита барикадами з покришок, дощок і колючого дроту. Подекуди поперек доріг стоять припарковані вантажівки. На деяких вулицях діють блокпости. Барикади у захопленого озброєними людьми райвідділу міліції зросли до двометрової висоти. Місцями в кам'яній огорожі навколо РВВС пробиті бійниці для збройових стволів.

Вимоги сепаратистів досить плутані. Частина з них стверджує, що хоче федералізації. Частина наполягає, що ніякого життя в єдиній Україні бути не може. Складно сказати, скільки людей бере участь в «обороні міста» від українських військ і підрозділів СБУ, за візуальними враженням - близько тисячі. Групи озброєних людей постійно переміщаються по місту пішки і на автомобілях. Зі зброї у них можна помітити гвинтівки, рушниці, автомати, ПМ. Найбільше скупчення народу біля будівлі РВВС. Там постійно чергують жінки та пенсіонери, які виражають готовність стати живим щитом в разі нападу.

Ситуація, яку так довго і старанно розпалювала Партія регіонів, зрештою, схоже, вийшла у неї з-під контролю. Мер Слов'янська Неля Штепа, яка спочатку намагалася сподобається сепаратистам, що захопили місто, і навіть заявляла про їхню підтримку, тепер відгукується про загарбників виключно недобре. За її словами, в місті почалося мародерство, а владу захопили нетутешні і неконтрольовані кримінальні елементи. У свою чергу сепаратисти скинули Штепу і заявили, що у Слов'янська тепер інший мер. Схоже, йти на переговори вони не збираються, а про регіоналів відгукуються практично так само недобре, як і про київський уряд.

Головна проблема полягає в небажанні сепаратистів, які захопили місто, йти на переговори. За словами їхніх представників, вони не вірять нікому з українських політиків і не визнають уряд Яценюка. Однак, хто ще, крім Турчинова і Яценюка, в даний момент може брати участь в переговорах з ними і давати їм будь-які гарантії, повстанці явно не розуміють. Схоже на логічний глухий кут.

Інша проблема, і навіть біда - це дезінформованість більшості повстанців і співчуваючих їм громадян. За їх власним визнанням, до таких радикальних дій їх підштовхнув страх перед можливим прибуттям до донецького регіону активістів Правого сектора, готових покарати місцеве населення за його проросійські настрої, а також змусити мешканців Донеччини говорити українською мовою.

На кожному проросійському мітингу оратори перераховують найнеймовірніші кари, яким їх нібито готується піддати уряд Києва, тим самим накручуючи себе до істерики. Серед можливих жахів, які очікують на Донбас, активісти перераховують обов'язкову вакцинацію дітей, заборону російської мови, запровадження біометричних паспортів, звільнення з державних посад усіх, хто не має українського походження та інші подібні байки, що активно гуляють в інтернеті. Складно повірити в те, що хтось може всерйоз вірити в ці нісенітниці, однак, люди готові приймати інформацію з сумнівних джерел абсолютно некритично.

Нескладно уявити, до яких наслідків може це призвести. Повсталі в Слов'янську вже готові мстити своїм політичним опонентам за злочини, які вони не вчиняли, але про які брешуть проросійські ЗМІ. Деякі жителі Слов'янська, наприклад, впевнені, що члени Правого сектора вбили 10 кримчан десь під Черкасами, коли ті поверталися з Києва додому на автобусі. Відсутність будь-яких доказів нікого не бентежить - «вороги замели сліди».

І на подібних вигадках фактично будується вся ідеологічна база опору донецьких ополченців. Що робити з цим, поки неясно. Адже можна довести помилковість суджень тому, хто сумнівається у своїй правоті і готовий критично мислити. Але як довести помилковість суджень того, хто не хоче слухати ніяких доказів і оголошує будь альтернативну думку брехнею? А в разі повторення спроб достукатися ще й погрожує автоматом? Аж ніяк нетривіальне завдання.

Слов'янськ продовжує перебувати в добровільній облозі, і якщо справа так піде і далі, то вже найближчим часом мешканці міста відчують на всю котушку згубність свого положення. У Слов'янську вже кілька днів не працює ряд банків і магазинів, деякі товари не завозяться в місто постачальниками, побоююсь грабежів. Очевидно, жителі не дочекаються вчасно зарплат і пенсій.

Донецька область, традиційно спокійна і сонна, нині перебуває в кроці від початку громадянської війни. І хочеться сподіватися, що рішучості зробити цей останній крок у активістів все ж не вистачить.

Переклад з російської і виділення в тексті мої, О.К.