Він став байдужим. Він не помічає мене – дивиться як крізь скло. Мене ніби не існує для нього. Що трапилось? Де його сяючі очі? Неуважний, холодний, відсторонений. Я в розпачі: ми все віддаляємось і віддаляємось, стаємо чужими, попереду – порожнеча невідомість, що лякає, тривожить. Хочеться стабільності. Може, можна ще все врятувати? Врятувати сім’ю...