Автентика, яка стала незамінною складовою значної частини альтернативної музики, дійшла до слухацького вуха завдяки Каті Chilly. Впевнено крокуючи по професійній українській сцені з 1995 року, Катя Chilly завжди працює нестандартно – майже не дає концертів, не відвідує масові тусовки, але багато подорожує. Максимум роботи – мінімум відпочинку. В один альбом вона здатна заховати незвичні пісні, – гострі й прохолодні, як її ім'я.
Все, що б вона не робила, виходить майстерно і по-справжньому магічно – це музика майбутнього, від якої віє енергією вітру, гір, людини і всього живого. Катя Chilly – це маленька дівчинка ростом 151см, яка є не тільки творцем модернових етнічних мотивів, але й має наукові публікації з фольклору, пише прозу та досі читає дитячі книжки.
- Ви займаєтесь дослідженням українського фольклору, а значить, як ніхто інший, тобто професійно, розумієтесь на чарівності наших казок. Ніколи не думали писати для діток? Чи взагалі писати...
Та я пишу, просто не казки, а вірші, прозу, наукову публіцистику, ту, що мені потрібна, роздуми тощо. Час покаже, як буде далі.
- Катя Chilly вже 10 років тому робила те, на що тільки зараз з’явився сталий попит. Ви не вважаєте, що тоді працювали як то кажуть «в шухлядку», а тільки після перемоги Руслани на «Євробаченні» країна полюбила свої етнічні мотиви?
Та ні, просто раніше ті, хто займався фольклором, робили це щиро і від того, що занадто багато є що сказати, як протест системі узагальнення і як шабля гідності за свій народ і культуру. А зараз – тому що на це є попит, цим можна вправно поспекулювати, вдарити себе у груди за етнічну приналежність. За маленький проміжок часу ми побачили дві крайності. Пройде зовсім обмаль часу і будемо спостерігати сталий і рівний інтерес до рідної культури у контексті національного відродження. Далі буде більше на рівні якості, а не кількості, мені здається.
- В пресі проскакували факти, що Ви не знаєте імен і трьох сучасних українських письменників? Ви не любите українську книжку? Якій тоді надаєте перевагу?
Знаю. Але навіщо бравувати прізвищами, якщо ніхто не зачепив? Література – це теж мистецтво. І вона мною сприймається на рівні відчуттів, а не на рівні мови, якою написана. Я звертаю увагу на книжку, а не на етнічну приналежність письменника. Сказати із солідарності? Єдине, дійсно хочу відмітити і сказати особисте «дякую» видавництву «АБАБА-ГАЛА-МА-ГА», їхні книжки я із задоволенням купую і собі, і на подарунки, і я знаю, що вони допомагають своєю продукцією дитячим будинкам. Там мені подобається все: і ставлення до справи, і ілюстрації, і переклад. Правда в «Алісі в задзеркаллі» я б змінила папір на гладкий, але це вже не стосується власне книжки. А щодо сучасних наших авторів, поки що все залишається без змін. Можливо просто я не серед тих вибираю... Може й таке бути.
Із «взагалі» мені подобається Дж.Гелб, Мірча Еліаде, Афанасьєв, Уолш. Із художньої – Буличов, Свіфт, Керрол... Велику увагу звернула на Мегре «Анастасію». Із поетів – Хлєбніков. Із художників – Шишкін. Із фільмів «Тихий Дон» по Шолохову. Документальна зйомка – Ріфеншталь. Із «розрив шаблону» – Пазоліні. І... казки чарівні люблю читати різних країн. Хоча після Пазоліні це звичайно посмішку викликає навіть у мене.
- Чи має відмінності Катя «домашня» від Каті сценічної?
Так! Має! Я люблю м’які футболки (в мене є раритетна, одна із улюблених футболок, із Брітні Спірс, яка піднімає одразу ж настрій моїм друзям), не фарбуюся; зараз, коли поголилася, із моєю манерою одягатися мої подружки нагородили мене прізвиськами «хлопчик, що нюхає клей» і «герой із фільму «Сволоти». Інколи люблю говорити лайкою, все частіше одягаю по місту темні окуляри, люблю сміятися і радіти; обгликувати найближчі шовковиці і шкоринки гарячого хліба, отже не харчуюся повітрям; можу купатися під душем хоч годину; пітнію, коли багато їжджу на велосипеді; інколи я сумна домашня тваринка, а інколи навіжене торнадо, якому треба кудись застосувати свою енергію і яке шукає пригод.
- Зовсім скоро 1 вересня. А які у Вас спогади, пов’язані зі школою? Певно, Ви були першим «претендентом» на номер в шкільних святах, так би мовити, – віддувалися за всіх?
Класний час. Ні, мої спогади – це мої друзі, які зі мною і зараз.
- Віддати 5 років роботі над одним альбомом - це неабиякий хист бути трудоголіком. Напевно, Ви як ніхто інший весь час занурена в роботу. А над чим працюєте зараз?
Альбому віддала тільки 3 роки, до того ж був невиданий альбом «Сон». Він більш інтровертний. Зараз працюю над наступним. Ви собі не уявляєте, що зараз відбувається у моїй голові і яка я щаслива, що Він спілкується зі мною. Це перше, а по-друге, я не буду працювати над наступним альбомом стільки часу...
- Період плідної роботи Каті Chilly і інформаційної тиші супроводжувався масовими вигадками? Яку найбезглуздішу плітку про себе довелось почути?
Їх було стільки, що я навчилася їх не чути. А взагалі – нехай будуть, так веселіше.
- Що грає з Ваших колонок в час відпочинку від роботи?
Часто Мєссів Атак, Елла Фіджеральд, Біллі Холідей, звук Альфа, спокійна музика моря, Емілі Сімон і саундтрек до фільму «Goodbye Lenin», циганський диск із романсами, фортепіанна Брамса. Це один настрій. Є і інший. Тут рання Пугачьова, Розембаум, Цой. Інколи із задоволенням «Ленінград» із цитуванням та Лесь Подерв’янський чи Калигін за музику. Але у моєму «хіт-параді» просто мелодійне фортепіано зараз на першому місці.
- Музиканти неохоче слухають себе в готових альбомах. Ними керує страх існування власних помилок. А Ви часто слухаєте Катю Chilly?
Я слухаю її. В цій музиці набагато більше ніж я. Там Бог. І я завжди його знайду по знайомому нюху в інших творах інших творчих особистостей. Це як «рибак рибака бачить здалека». Хоч і не скромно, - зате правда!
- Чи вважаєте Ви себе тусовочною людиною? Який останній фестиваль відвідали, на якому концерті бували?
Не тусовочна якраз взагалі ніяк. Востаннє – фестиваль документального кіно у Києві.
- Де зазвичай полюбляєте відпочивати: не зраджуєте мальовничим краям Батьківщини, чи надаєте перевагу закордонним подорожам?
Мені важливо з ким і ризик. Я просто люблю подорожувати: нові місця вони, як місто Авалон, знайомляться з тобою не тільки через географію. Ти можеш їх і не помітити, пройти повз них, а вони, як хамелеон, приймуть вигляд панорами ззаду. А можуть відкритися тобі через твоє серце, фантазію, людей, що випадково (чи не випадково) з тобою опинилися поруч, через погоду, через примхи фауни чи флори, чи навіть через місячний цикл у твоїй нездоровій (чи занадто здоровій) голові. Подорож для мене – це подразник і збуджувач моєї матриці.
- Чи може статись так, що колись Каті Chilly набридне бути співачкою? Ким вона може стати?
Для цього в мене є семпл від Скарлет О’Хари: «я подумаю над цим завтра». Чесно кажучи, маю надію, що не набридне... Мені здається, що зараз велика проблема в споживацькому суспільстві, оскільки воно винищує людей покликання. Покоління «розумнющих дільців» і саркофагів своєї мрії. Хіба з такою стратегією може виграти наша країна? Країна геніїв і Людей(!)…
- Ви - одна з тих, хто безпосередньо створює українську музику. А з чим у Вас асоціюється розвиток українського шоу-бізнесу?
Чесно кажучи, з грошима.
- Чому Ви так мало даєте концертів?
Мені виписують вердикт, що треба створювати іншу музику.
- Життя артиста – це постійний рух. Майже як безупинний рух атомів. Що треба зробити дівчині, яка дуже поспішає, щоб гарно виглядати?
Горіти життям та своєю справою, бути закоханою чи принаймні натхненною ким-небудь (як на мене, дуже важливо дивуватися і захоплюватись), менше їсти, пити звичайну воду. Якщо треба бути в русі саме зараз і тут негайно – заплющити очі, уявити свою мрію здійсненою, відчути себе такою, якою потрібно бути, щоб все-все це відбулось, із легкістю видихнути і... йти далі. А так мій девіз : сміливість + відкритість + довіра дикому вітерцю + спонтанність = радість. Отже так багато сказала, а підсумувати можна одним реченням : відчути себе щасливою, зловити момент щастя за хвіст – і я найкрасивіша у своїй унікальності дівчина у Всесвіті.
-З якою тваринкою могли б себе порівняти?
Царівна-жаба:), захочу – царівна, захочу – просто жаба: ква-а-а: «месяц под косой блестит, а во лбу звезда горит..»
Технологія здійснення палінгенезії зводиться до того, щоб максимально глибоко засвоїти сенс євангельського послання і зробити його ядром своєї свідомості. Для цього треба сформувати словник Сенсара,...
Царівна-жаба Катя Chilly
Світ:
KatChilly.jpg
- Ви займаєтесь дослідженням українського фольклору, а значить, як ніхто інший, тобто професійно, розумієтесь на чарівності наших казок. Ніколи не думали писати для діток? Чи взагалі писати...
Та я пишу, просто не казки, а вірші, прозу, наукову публіцистику, ту, що мені потрібна, роздуми тощо. Час покаже, як буде далі.
- Катя Chilly вже 10 років тому робила те, на що тільки зараз з’явився сталий попит. Ви не вважаєте, що тоді працювали як то кажуть «в шухлядку», а тільки після перемоги Руслани на «Євробаченні» країна полюбила свої етнічні мотиви?
Та ні, просто раніше ті, хто займався фольклором, робили це щиро і від того, що занадто багато є що сказати, як протест системі узагальнення і як шабля гідності за свій народ і культуру. А зараз – тому що на це є попит, цим можна вправно поспекулювати, вдарити себе у груди за етнічну приналежність. За маленький проміжок часу ми побачили дві крайності. Пройде зовсім обмаль часу і будемо спостерігати сталий і рівний інтерес до рідної культури у контексті національного відродження. Далі буде більше на рівні якості, а не кількості, мені здається.
- В пресі проскакували факти, що Ви не знаєте імен і трьох сучасних українських письменників? Ви не любите українську книжку? Якій тоді надаєте перевагу?
Знаю. Але навіщо бравувати прізвищами, якщо ніхто не зачепив? Література – це теж мистецтво. І вона мною сприймається на рівні відчуттів, а не на рівні мови, якою написана. Я звертаю увагу на книжку, а не на етнічну приналежність письменника. Сказати із солідарності? Єдине, дійсно хочу відмітити і сказати особисте «дякую» видавництву «АБАБА-ГАЛА-МА-ГА», їхні книжки я із задоволенням купую і собі, і на подарунки, і я знаю, що вони допомагають своєю продукцією дитячим будинкам. Там мені подобається все: і ставлення до справи, і ілюстрації, і переклад. Правда в «Алісі в задзеркаллі» я б змінила папір на гладкий, але це вже не стосується власне книжки. А щодо сучасних наших авторів, поки що все залишається без змін. Можливо просто я не серед тих вибираю... Може й таке бути.
Із «взагалі» мені подобається Дж.Гелб, Мірча Еліаде, Афанасьєв, Уолш. Із художньої – Буличов, Свіфт, Керрол... Велику увагу звернула на Мегре «Анастасію». Із поетів – Хлєбніков. Із художників – Шишкін. Із фільмів «Тихий Дон» по Шолохову. Документальна зйомка – Ріфеншталь. Із «розрив шаблону» – Пазоліні. І... казки чарівні люблю читати різних країн. Хоча після Пазоліні це звичайно посмішку викликає навіть у мене.
- Чи має відмінності Катя «домашня» від Каті сценічної?
Так! Має! Я люблю м’які футболки (в мене є раритетна, одна із улюблених футболок, із Брітні Спірс, яка піднімає одразу ж настрій моїм друзям), не фарбуюся; зараз, коли поголилася, із моєю манерою одягатися мої подружки нагородили мене прізвиськами «хлопчик, що нюхає клей» і «герой із фільму «Сволоти». Інколи люблю говорити лайкою, все частіше одягаю по місту темні окуляри, люблю сміятися і радіти; обгликувати найближчі шовковиці і шкоринки гарячого хліба, отже не харчуюся повітрям; можу купатися під душем хоч годину; пітнію, коли багато їжджу на велосипеді; інколи я сумна домашня тваринка, а інколи навіжене торнадо, якому треба кудись застосувати свою енергію і яке шукає пригод.
- Зовсім скоро 1 вересня. А які у Вас спогади, пов’язані зі школою? Певно, Ви були першим «претендентом» на номер в шкільних святах, так би мовити, – віддувалися за всіх?
Класний час. Ні, мої спогади – це мої друзі, які зі мною і зараз.
- Віддати 5 років роботі над одним альбомом - це неабиякий хист бути трудоголіком. Напевно, Ви як ніхто інший весь час занурена в роботу. А над чим працюєте зараз?
Альбому віддала тільки 3 роки, до того ж був невиданий альбом «Сон». Він більш інтровертний. Зараз працюю над наступним. Ви собі не уявляєте, що зараз відбувається у моїй голові і яка я щаслива, що Він спілкується зі мною. Це перше, а по-друге, я не буду працювати над наступним альбомом стільки часу...
- Період плідної роботи Каті Chilly і інформаційної тиші супроводжувався масовими вигадками? Яку найбезглуздішу плітку про себе довелось почути?
Їх було стільки, що я навчилася їх не чути. А взагалі – нехай будуть, так веселіше.
- Що грає з Ваших колонок в час відпочинку від роботи?
Часто Мєссів Атак, Елла Фіджеральд, Біллі Холідей, звук Альфа, спокійна музика моря, Емілі Сімон і саундтрек до фільму «Goodbye Lenin», циганський диск із романсами, фортепіанна Брамса. Це один настрій. Є і інший. Тут рання Пугачьова, Розембаум, Цой. Інколи із задоволенням «Ленінград» із цитуванням та Лесь Подерв’янський чи Калигін за музику. Але у моєму «хіт-параді» просто мелодійне фортепіано зараз на першому місці.
- Музиканти неохоче слухають себе в готових альбомах. Ними керує страх існування власних помилок. А Ви часто слухаєте Катю Chilly?
Я слухаю її. В цій музиці набагато більше ніж я. Там Бог. І я завжди його знайду по знайомому нюху в інших творах інших творчих особистостей. Це як «рибак рибака бачить здалека». Хоч і не скромно, - зате правда!
- Чи вважаєте Ви себе тусовочною людиною? Який останній фестиваль відвідали, на якому концерті бували?
Не тусовочна якраз взагалі ніяк. Востаннє – фестиваль документального кіно у Києві.
- Де зазвичай полюбляєте відпочивати: не зраджуєте мальовничим краям Батьківщини, чи надаєте перевагу закордонним подорожам?
Мені важливо з ким і ризик. Я просто люблю подорожувати: нові місця вони, як місто Авалон, знайомляться з тобою не тільки через географію. Ти можеш їх і не помітити, пройти повз них, а вони, як хамелеон, приймуть вигляд панорами ззаду. А можуть відкритися тобі через твоє серце, фантазію, людей, що випадково (чи не випадково) з тобою опинилися поруч, через погоду, через примхи фауни чи флори, чи навіть через місячний цикл у твоїй нездоровій (чи занадто здоровій) голові. Подорож для мене – це подразник і збуджувач моєї матриці.
- Чи може статись так, що колись Каті Chilly набридне бути співачкою? Ким вона може стати?
Для цього в мене є семпл від Скарлет О’Хари: «я подумаю над цим завтра». Чесно кажучи, маю надію, що не набридне... Мені здається, що зараз велика проблема в споживацькому суспільстві, оскільки воно винищує людей покликання. Покоління «розумнющих дільців» і саркофагів своєї мрії. Хіба з такою стратегією може виграти наша країна? Країна геніїв і Людей(!)…
- Ви - одна з тих, хто безпосередньо створює українську музику. А з чим у Вас асоціюється розвиток українського шоу-бізнесу?
Чесно кажучи, з грошима.
- Чому Ви так мало даєте концертів?
Мені виписують вердикт, що треба створювати іншу музику.
- Життя артиста – це постійний рух. Майже як безупинний рух атомів. Що треба зробити дівчині, яка дуже поспішає, щоб гарно виглядати?
Горіти життям та своєю справою, бути закоханою чи принаймні натхненною ким-небудь (як на мене, дуже важливо дивуватися і захоплюватись), менше їсти, пити звичайну воду. Якщо треба бути в русі саме зараз і тут негайно – заплющити очі, уявити свою мрію здійсненою, відчути себе такою, якою потрібно бути, щоб все-все це відбулось, із легкістю видихнути і... йти далі. А так мій девіз : сміливість + відкритість + довіра дикому вітерцю + спонтанність = радість. Отже так багато сказала, а підсумувати можна одним реченням : відчути себе щасливою, зловити момент щастя за хвіст – і я найкрасивіша у своїй унікальності дівчина у Всесвіті.
-З якою тваринкою могли б себе порівняти?
Царівна-жаба:), захочу – царівна, захочу – просто жаба: ква-а-а: «месяц под косой блестит, а во лбу звезда горит..»
Інтерв’ю Марини Зайдель, СУМНО
--------------------------------
В тему:
Навернені та люди-трава
ВІЙНА ЛЮДЕЙ І РОБОТІВ
Зверніть увагу
Апгрейд свідомості: Читайте про ельфів, оновлюйтесь і вірте в Добре Знання, що приносить щастя!