Кінцевою метою вчення Ісуса Хреста – аріянства – є перетворення смертної людини на безсмертну боголюдину: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28–29). Для цього треба працювати на всіх трьох рівнях людини – духовному, психічному (душевному) і фізичному. Саме на це й було спрямовано навчальний курс, проведений Ісусом протягом одного арійського року, тобто від кінця березня 30-го до кінця березня 31-го року. Учні мали осягнути три головні речі.
1) ЗНАННЯ: осягнення вищих знань та їх реалізація у власному житті, піднесення у простір волі (царство боже);
2) ПРОПОВІДЬ: вміння поширювати ці знання серед людей;
3) ЗЦІЛЕННЯ: переконливе підтвердження цих знань ефективним (і ефектним) оздоровленням людей.
– Чому так важливі зцілення?
Річ у тім, що істинні знання можуть приносити добрі плоди не одразу: для підтвердження своєї продуктивності вони потребують часу й зусиль. Натомість швидке зцілення є найпотужнішим аргументом на користь істинності цих знань і найкращим стимулом для їх засвоєння та поширення.
Євангеліє розповідає про те, який потужний вплив на масову свідомість мали демонстративні зцілення, здійснювані Ісусом. Найбільш вражаючими та переконливими були воскресіння – вони найкраще підвищували авторитетність проповіді. Врешті-решт, про цей аспект воскресіння висловився сам Ісус в розмові з іудеями в єрусалимському храмі, з якого він щойно вигнав гендлярів: «Іудеї ж озвались і мовили до нього: Який знак даєш нам, що таке чиниш? Ісус у відповідь сказав їм: Зруйнуйте храм цей, і я його за три дні поставлю. Іудеї відповіли: Храм цей будовано сорок і шість років, а ти його за три дні поставиш? Та він говорив про храм свого тіла» (Іван 2.18–21). Тобто воскресіння було найвищим аргументом на користь правдивості вчення і законності дій.
Як ми вже знаємо, ключову роль у справі відновлення плоті відіграє енергетичне (ефірне) тіло людини, яке несе в собі як відновлюючу інформацію, так і необхідну для цього енергію. Інформація має бути якісною, енергії має бути багато.
Вищим проявом зцілення є воскресіння – миттєве відновлення плоті згідно з наявним зразком – «ефірним двійником», «інформаційним шаблоном». Якщо використовувати сучасні аналогії, то воскресіння – це наче відновлення роботи комп’ютера на основі останньої збереженої копії. Ця «резервна копія» зберігається в енергетичному (ефірному) тілі людини протягом приблизно трьох діб, після чого починається її розпад. Самоліквідація енергетичного тіла – це своєрідна «деінсталяція»: екологічна процедура очищення простору від залишків власної життєдіяльності.
Енергетичне, або ефірне тіло зазвичай повторює контури фізичного тіла. У здорової людини воно виходить за межі плоті приблизно на 5 см. У немічної людини навпаки – контури енергетичного тіла можуть бути на 5 см меншими контурів фізичного тіла, до того ж вони можуть бути асиметричними й деформованими.
Енергетичне тіло безпосередньо взаємодіє з фізичним тілом (плоттю), а тому залежить від нього. Зокрема, при підвищенні температури плоті енергетичне тіло дещо розширюється, а при замерзанні – стискається. Плекання плоті сприяє здоров’ю енергетичного тіла.
З другого боку, енергетичне тіло безпосередньо взаємодіє з тоншим тілом – емоційним (астральним), тому позитивні емоції посилюють енергетику, а негативні – ослаблюють. Зокрема, під час переляку відбувається раптове стискання енергетичного тіла, що може призвести до заціпеніння і навіть тимчасового паралічу. Взагалі, нагнітання страху різко знижує захисні можливості організму, натомість радісні емоції та позитивний світогляд суттєво посилюють імунітет. Звідси заклик Ісуса: «Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика» (Матвій 5.12).
У людей, які активно практикують «Живе Слово», енергетичне тіло виходить за межі фізичного на 20–30 см. У таких людей потужний імунітет, вони постійно бадьорі й активні. Характерно, що поверхня їхнього енергетичного тіла виблискує наче глянцева фотографія або скло. Людина з таким потужним біополем виглядає так, наче одягнена у прозорий целофановий комбінезон.
Як побачити енергетичне тіло? Подібне сприймається подібним: матеріальні речі ми сприймаємо дотиком, звук – слухом, а зображення – зором. Так само ефірне тіло іншої людини ми сприймаємо власним ефірним зором. Тобто для того, щоб побачити енергетику іншої людини, треба самому володіти розвиненою енергетикою. З другого боку, що потужніше енергетичне тіло іншої людини, то легше нам його побачити.
Отже, раптове зростання потужності енергетичного тіла приводить до швидкого оновлення фізичного тіла. Але звідки взяти стільки енергії для накачки енергетичного тіла?
Першоджерелом цієї життєвої енергії є внутрішній бог. Що сильніший канал зв’язку з внутрішнім богом, то більше енергії можна отримати з цього невичерпного джерела. Про це відверто говорив Ісус, наголошуючи, що відновлення зв’язку з внутрішнім богом є найголовнішим завданням шляхетної людини: «Люби господа, бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь» (Матвій 22.37, Марко 12.30, Лука 10.26). Врешті-решт, це і є релігія – «ре-лига», тобто «відновлення зв’язку».
Послідовно проходячи через наші тонкі тіла, ця божественна енергія трансформується і стає придатною для живлення енергетичного тіла – подібно як електричні трансформатори знижують напругу від 100 тисяч вольтів до 10 тисяч, потім до 220, нарешті до 12 вольтів.
Ця трансформована життєва енергія в Євангелії позначається термінами «світло» і «сила»: перший термін наголошує на тому, що при високій інтенсивності вона сприймається як потік світла, а другий термін наголошує на її дієвості. В інших традиціях цю енергію позначають термінами «ефір», «ці», «кі», «чі», «прана», «вітальна енергія».
Другим джерелом ефірної енергії можуть бути люди, що володіють значно більшим енергетичним потенціалом. Що більша різниця потенціалів, то швидше перетікання енергії, а саме на швидкому перетіканні енергії й основані чудесні зцілення. Дуже показовим є оповідання про зцілення кровоточивої жінки:
«Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. І ось одна жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілась чимало від багатьох лікарів та витратила все, що мала, а полегші ніякої не зазнала, ба й, навпаки, ще гірше їй стало, почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся його одежі – видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що одужує від недуги. Ісус, вмить почувши, що з нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, і питаєш: хто мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, побачивши, що не втаїться, – знала бо, що сталося з нею, – радісно призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя зцілила тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги» (Матвій 9.20-22, Марко 5.25-34, Лука 8.43-48).
Для позначення ефірної енергії тут Ісус використовує слово «сила», гелленською – δύναμις, читається «дунаміс», звідки слово «динаміка». З цього оповідання, до речі, випливає сенс слова «віра» (πίστις). Віра – це не просто «сила, що пересуває гори», а спроможність керувати цією силою. Тобто для виконання дії потрібна не лише енергія, а й уміння нею керувати – віра. В описаному випадку жінка застосувала енергію, накопичену Ісусом.
А тепер погляньмо на застосування слова «світло». Коли під час преображення Ісус продемонстрував апостолам свою надпотужну енергетику, то його «одежа стала білою, наче світло». Ми не знаємо, якого кольору була його одежа, але енергетичне тіло, що її перекривало, виглядало як світло.
Розуміння того, що «світло» – це ефірна енергія, дозволяє побачити глибший сенс у настанові Ісуса: «Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небесах» (Матвій 5.14-15). Тобто це не лише метафора позитивної інформації та добрих справ, а й настанова активно застосовувати ефірну енергію.
Як ми вже знаємо, після святкування Купайла Ісус призначив апостолів і послав їх на проповідь, давши їм таку настанову: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що царство боже близько. Зцілюйте недужих, очищайте прокажених, бісів виганяйте» (Матвій 10.5-8). Під зціленням мається на увазі саме швидке оновлення, адже в апостолів не було часу для тривалого лікування хронічних та психічних недуг.
А чи було в них досить власної енергії для миттєвих зцілень? Навряд. Отже, Ісус дав їм доступ до використання накопиченої ним своєї енергії. Такого роду накопичувачі енергії позначаються терміном «егрегор» (від «енергер). Ісус дав апостолам доступ до власного егрегора – «психоенергетичного банку» світла. Саме так треба розуміти слова: «Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу зціляти недуги» (Лука 9.1).
Якщо використовувати сучасні аналогії, то Ісус подарував апостолам банківські картки з доступом до свого величезного банківського рахунку. Апостоли могли знімати з нього стільки енергії, скільки необхідно, й дарувати цю енергію тим, хто цього заслуговував: «Зцілюйте недужих, очищайте прокажених, бісів виганяйте. Даром ви взяли – даром давайте» (Матвій 10.8). «Даром» означає «даруванням», як подарунок, дар.
Егрегори формуються шляхом наповнення думками та емоціями. Найпотужнішим способом формування егрегора є молитва, адже вона структурована, лаконічна, емоційна та цілеспрямована. З усвідомлення цього факту випливає відповідь на запитання: «Навіщо Ісус так багато молився? – він же був боголюдиною, отже мав доступ до безмежного джерела божественної енергії». Наприклад: «Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч у молитві. А як настав день, покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами» (Лука 6.12-13).
Ісус молився не для себе, а для того, щоб наповнити світлом «резервуар», який потім можуть використовувати уповноважені учні. Першими до нього отримали доступ апостоли, тобто посли (ἀπόστολος) – уповноважені посланці, офіційні представники Школи: «Вони вийшли і проповідували оновлення, виганяли численних бісів і чимало хворих оздоровлювали» (Марко 6.12–13).
Яким чином апостоли отримали доступ до створеного Ісусом егрегора світла? Цей доступ забезпечувало одночасне володіння трьома «ключами»:
1) долучення до Ісусового вчення та його активна проповідь;
2) перебування у просторі царства божого;
3) світла молитва.
Перший ключ – це точне розуміння Доброї Новини та її енергійне поширення за допомогою чудесних зцілень, адже головне призначення Ісусового егрегора полягає у підвищенні авторитету проповіді.
Другий ключ – це перебування у просторі чудес, яким є простір волі, адже лише в ньому відбуваються чудеса.
Третій ключ – наповнення егрегора власною світлою молитвою, адже для того, щоб взяти, треба спочатку дати.
Володіння цими трьома ключами відкрило доступ до егрегора світла спочатку дванадцятьом апостолам, а потім і всім іншим послідовникам Ісуса. Ось як про це розповідає святий Іриней Ліонський (130–202), пояснюючи відмінність між істинними церквами та єретичними (паразитичними): «Бо вони [єретики] не можуть дарувати ні сліпим зір, ні глухим слух, ні проганяти всіх демонів, ні зціляти недужих, або кульгавих, або розслаблених, або тих, що страждають другою якою-небудь частиною тіла, як це часто буває з тілесної немочі, ні відновляти належне здоров'я після хвороб, що приходять іззовні. Вони [єретики] не тільки не воскрешають мертвого, – як воскрешав Господь і апостоли за допомогою молитви, і як це часто бувало серед братів у потребі, коли вся місцева Церква молилася з посиленим постом і повертався дух померлого, і людина отримувала дар життя молитвами святих, – але й абсолютно не вірують у можливість цього, вважаючи воскресінням з мертвих сприйняття людьми проповідуваного ними вчення…
Істинні учні його, отримуючи від нього [Ісуса] благодать, творять в ім'я його (чудеса) на благодіяння іншим людям, згідно з тим, як кожен з них отримав від нього дар. Бо одні істинно і безсумнівно виганяють демонів, так що ці звільнені від злих духів часто робляться віруючими і приєднуються до Церкви. Інші мають передбачення майбутнього, яснобачення і пророчу мову. Інші ж зцілюють хворих через покладання рук і повертають їм здоров'я. Навіть, як я вже говорив, і мертві воскресали і перебували з нами доволі багато років» (Іриней Ліонський. Проти ересей: Спростування фальшиво поіменованого пізнання. – Книга 2, розділи XXXI, XXXII).
Як ми вже говорили, воскресіння є найпереконливішим проявом оновлення плоті за допомогою накачки енергетичного тіла. Ісус Хрестос здійснив чотири такі воскресіння. Найпростішим випадком можна вважати воскресіння доньки Яіра, яка щойно померла:
«Коли він ще говорив, приходять від старшини громади й кажуть: Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту учителеві? Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до голови громади: Сміливіше! Тільки віруй, і вона одужає. І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якова. Приходять вони до старшини громади в хату, й бачить він метушню, сопільників, схвильовану юрбу і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов він і каже: Чого метушитесь і плачете? Дитя не померло, воно спить! І насміхалися з нього. Він же, виславши усіх, узяв батька дитини та матір і тих, що з ним були, і увійшов туди, де лежала дитина. Взяв він дитину за руку і сказав до неї: «Таліта, кум», тобто «Дитинко, пробудися!» І дух її вернувсь до неї, і в ту ж мить дівчинка встала й почала ходити. І всі тим здивувалися вельми. Та він велів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, і наказав дати їй їсти. Чутка ж про це розійшлась по всій тій країні» (Матвій 9.23-26, Марко 5.35-43, Лука 8.49-56).
Як бачимо, Ісус стверджував, що дитина не вмерла, а увійшла в перехідний стан, для позначення якого він використовував слово «сон». Сенс у тому, що поки існує енергетичне тіло, є можливість оживити фізичне тіло. Для цього треба наповнити «ефірного двійника» достатньою кількістю життєвої енергії. В описаному випадку для наповнення енергетичного тіла Ісус доторкнувся до дитини й наказав пробудитися.
Складніший випадок воскресіння відбувся в місті Наїн, що поблизу Назарета:
«Потім пішов Ісус у місто, що зветься Наїн, і з ним ішли його учні й сила народу. Коли вони наблизились до міської брами, аж ось виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою. І було з нею чимало людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: Не плач. І, приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань! І мертвий підвівся, і почав говорити» (Лука 7.11-15).
Вища складність цього випадку воскресіння в тому, що, по-перше, юнак був мертвим уже понад добу. По-друге, Ісус доторкнувся не до його тіла, а лише до мар. Як і в попередньому випадку, воскресіння відбулося після наказу голосом.
Найскладнішим був випадок з воскресінням Лазара. Його «сон» Ісус використав для того, щоб показати учням екстремальний варіант воскресіння – на межі можливого.
«Був один недужий – Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. Послали сестри до нього сказати йому: Господи, ось той, кого ти любиш, хворіє. Почувши те, Ісус мовив: Недуга ця не на смерть, але на славу божу: щоб син божий ним прославився. Любив же Ісус Марту, і її сестру, і Лазара. Як почув, що цей хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. По тому мовив до учнів: Ходімо знову в Іудею. Учні йому казали: Учителю, іудеї хочуть тебе вбити, а ти знов туди йдеш? Відповів Ісус: Лазар, наш приятель, спить; але я піду збуджу його. Учні йому кажуть: Господи, коли спить, видужає. Ісус казав про його смерть; вони ж гадали, що він казав про спочинок у сні. Тоді Ісус каже їм одверто: Лазар помер, і я за вас радію, що мене там не було, щоб ви увірували. Та ходімо до нього. Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти...
Прибувши, Ісус застав його вже чотириденним у гробі. Була то печера, і на вході був камінь. Ісус сказав: Відкотіть камінь. Марта, сестра померлого, каже йому: Господи, вже чути запах, бо четвертий день уже. Озвався Ісус: Хіба я не казав тобі, що, як увіруєш, побачиш славу божу? І відкотили камінь. Ісус вигукнув на весь голос: Лазаре, вийди сюди! І мертвий вийшов з обв’язаними крайкою руками й ногами, та з лицем, обмотаним хусткою. І сказав їм Ісус: Розв’яжіть його і пустіть, хай іде» (Іван 11.1-44).
Екстремальність цього випадку воскресіння полягала в тому, що пішов четвертий день після смерті, тож тіло Лазара вже почало розкладатися. Відтак для його відновлення необхідно було значно більше енергії, ніж у попередніх випадках воскресіння. Тому Ісус не просто промовив наказ, а «вигукнув на весь голос».
Як бачимо, для описаного перехідного стану Ісус знову застосовує термін «сон». Згідно з його підходом, «сон» триває доти, доки живе енергетичне тіло. Після того, як воно починає розпадатися, воскресіння стає неможливим. Що здоровіше енергетичне тіло, то довше може тривати «сон».
Другою причиною неможливості воскресіння є критичне порушення цілісності фізичного тіла, наприклад через обезголовлення.
Як бачимо, кожний описаний випадок воскресіння стає дедалі складнішим, оскільки зростає проміжок часу між моментом смерті та моментом воскресіння. Послідовно читаючи Євангеліє, в цьому місці можна очікувати, що наступний випадок воскресіння має бути ще складнішим. Так і є. Це – воскресіння Ісуса Хреста.
Ісус вмер о третій годині дня у п’ятницю, а воскрес до шостої ранку в неділю, відтак перебував у стані «сну» протягом приблизно півтори доби. Найбільша складність цього воскресіння полягала не в тривалості «сну», а в тому, що Ісус здійснив «пробудження» власними силами. Миттєвий і неймовірно потужний потік ефірної енергії здійснив накачку енергетичного тіла. Наявної енергії вистачило, щоб повністю відновити плоть на основі «резервної копії». Саме цей момент і зафіксовано на Туринській плащаниці: вона містить на собі як залишки крові фізичного тіла, так і контури енергетичного тіла в момент його миттєвого суперспалаху.
Характерно, що після воскресіння Ісусове тіло змінилося – воно стало молодшим і красивішим. Його голос став дзвінкішим, тому Марія Магдалина не одразу його впізнала. Так само Ісуса не одразу впізнали двоє учнів, які після воскресіння пройшли разом із ним чималий шлях з Єрусалима до Емаус. Та й апостоли, під час зустрічі в Галілеї, дивувалися новій плоті Ісуса: «Коли вони так говорили, сам він став посеред них. Вони, схвильовані, думали, що привида бачать. Та він сказав їм: Та це ж я! Доторкніться до мене та збагніть, що привид тіла й кісток не має, як бачите, що я маю. А як вони з радощів іще не йняли йому віри й дивувались, він сказав: Чи не маєте тут чого їсти? Вони подали йому стільникового меду. Він узяв його і їв перед ними» (Лука 24.36-43).
Євангеліє доносить до нас ще два важливі повідомлення про енергетичне тіло. Йдеться про момент, коли жінки з самого ранку заглянули у гробницю, де зберігалося тіло Ісуса, щоб переконатися в його воскресінні.
«Як же минула субота, Марія – мати Якова, та Саломія прийшли до гробниці, як сходило сонце, і говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробниці? Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий. Увійшовши до гробниці, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і були вражені. Він до них промовив: Не дивуйтесь! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. Та ви йдіть, скажіть його учням, що він випередить вас у Галілеї: там його побачите, як він сказав вам. І вони, вийшовши, побігли геть від гробниці» (Марко 16.1-8).
Подібне про юнака розповідають двоє інших євангелістів: «Вигляд його був наче блискавка, а одежа, як сніг, біла» (Матвій 28.2), «чоловік з’явився їм у виблискуючих одежах» (Лука 24.4).
Кого побачили жінки? Після зустрічі з Марією Магдалиною, яка прийшла ще затемна, Ісус покинув територію саду, але залишив замість себе помічника. Це був чоловік, який виглядав молодо наче юнак. У гробниці було темно, проте його обличчя сяяло, а одежа була сніжно-білою. Це означає, що жінки побачили енергетичне тіло цього молодого чоловіка, причому дуже потужне.
Згадаймо, як виглядало енергетичне тіло Ісуса під час преображення: «обличчя його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло» (Матвій 17.1-9). У юнака ж обличчя було не «наче сонце», а «наче блискавка», а одежа не «наче світло», а «як сніг». Тобто біополе Ісусового помічника було менш енергетичним, ніж в Ісуса.
Друга відмінність в тому, що цей юнак був «у виблискуючих одежах». Ми вже говорили про те, що поверхня потужного енергетичного тіла виблискує як глянцеве фото або целофан. Під час преображення апостоли не бачили відблиску, тому що перебували всередині енергетичного тіла Ісуса, відтак не могли бачити його контурів, натомість відчували неймовірне задоволення. Натомість у гробниці жінки побачили виблискування поверхні енергетичного тіла юнака, отже перебували за його межами. Окрім того, вони не відчували блаженства, що його відчували апостоли під час преображення. Це говорить про те, що біополе юнака перебувало у нормальному – не «форсованому» – стані.
Отже, перший висновок полягає в тому, що Ісус залишив після себе помічника, який володів потужним енергетичним тілом – відчутно потужнішим, ніж в інших людей, навіть дуже розвинених. Можемо припустити, що це була «універсальна людина», яку в індо-арійській традиції позначають терміном «ганса», що значить «лебідь». Слово «лебідь» означає яскраво-білий, виблискуючий, світлосяйний. Ганса – це «четверта варна», яка стоїть над трьома арійськими варнами брахманів, кшатріїв і господарів. Ось таких помічників мав Ісус Хрестос.
Другий висновок полягає в тому, що згадані жінки самі володіли потужною енергетикою, адже енергетичне тіло іншої людини можна побачити лише власним «енергетичним зором». Звідки це у них?
Погляньмо на імена цих трьох жінок: Марія Клеопова, Соломія, Іванна (Марко 16.1, Лука 24.10). Про двох перших знаємо, що вони були діяконісами Ісусової школи й діяли під керівництвом Марії Магдалини. Проте цілком можливо, що до них належала й Іванна – жінка Хузи, Геродового управителя, яка разом з Марією Клеоповою і Соломією прийшла до гробниці, щоб переконатися у воскресінні Ісуса (Лука 24.10). Іванна є другою у списку меценатів Ісусової громади (Лука 8.1–3), а тому також могла належати до діяконіс, просто з обережності її менше «світили», адже це був стратегічно важливий зв’язок з правителем Галілеї Геродом Антипою. На користь цієї гіпотези говорить і те, що Ісус мав чотирьох апостолів-діяконів (старших апостолів), тому жінок-діяконіс також мало би бути четверо.
Як бачимо, Євангеліє дає точний опис того, як виглядає енергетичне тіло і в якому зв’язку воно перебуває з фізичним тілом. Євангелісти про все це знали, а це свідчить про те, що вчення про тонкі тіла входило до однорічного навчального курсу, всесвітньо відомого під брендом «Добра Новина».
Продовження: Золотий перетин і контрольна сума Євангелія – індикатор правильного очищення й відновлення цілісності
Пізнаємо Добру Новину та здійснюємо її проповідь. Оновлюючи себе, оновлюємо світ.
Коментарі
впевнено навчаюся.наполегливо, крок за кроком вгору просуваюся.РаДіє
На мою думку життя вічне фізичного тіла є утопією. Там не сказано що таке життя вічне і чого життя вічне.
Дух людини безсмертний та вічно живий і так. Тобто, духу це явно не стосується. Життя душі міцно пов'язане із життям тіла (душа без тіла починає руйнуватись вже на третій день). Тобто, діші це також не стосується. Тож, залишається лише тіло. Першим кроком до вічного життя (вічної молодості) є набуття активного довголіття. А, там вже побачимо...Є така російська приказка:"Береги платье с подолу, а честь - с молоду". Ось, здоров'я це також стосується повною мірою. Берегти та примножувати здоров'я (та творчі здібності) слід з самого початку життя! Задля того, аби все життя було якомога активнішим, дієвішим та щасливішим! Та, звісно, якомога довшим.
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
В тему:
Практика введення свідомості і тіла у Життя Вічне
https://www.ar25.org/article/praktyka-vvedennya-svidomosti-i-tila-u-zhyttya-vichne.html
Алхімія і вічне життя
https://www.ar25.org/article/alhimiya-i-vichne-zhyttya.html
Мета життя шляхетної людини
https://www.ar25.org/article/meta-zhyttya-shlyahetnoyi-lyudyny.html
Три стратегії життя: короткоживучість, довгоживучість, безсмертя. Обирай, що тобі ближче!
https://www.ar25.org/article/try-strategiyi-zhyttya-korotkozhyvuchist-dovgozhyvuchist-bezsmertya-obyray-shcho-tobi
«Ви, що пішли за мною», або Мотивація до фізичного безсмертя (+аудіо)
https://www.ar25.org/article/motyvaciya-do-fizychnogo-bezsmertya.html
Як стати фізично безсмертним: тільки для націоналістів
https://www.ar25.org/article/yak-staty-fizychno-bezsmertnym-tilky-dlya-nacionalistiv.html
Аріохрестиянство – проект безсмертних: нове дихання (+аудіо)
https://www.ar25.org/article/ariohrestyyanstvo-proekt-bezsmertnyh-nove-dyhannya.html
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
"Вічне життя" в Євангелії – це термін, який позначає спроможність зберігати молодість доти, доки людині це потрібно. Про гіперборіїв розповідають, що вони жили доти, доки відчували інтерес до життя. Далі свідомо вмирали і йшли на перевтілення, починаючи нову гру.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дякую, Ігоре, що розібрав стільки загадок ! Усе сходиться ☺️ !!!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Дякую за цікаву статтю, яка допомогла побачити хрестоматійний епізод зцілення кровоточивої жінки під трошки іншим кутом зору.
Ісус відчув потужний відтік енергії. Його зацікавила людина, яка це спричинила. І він тут же пропонує цій людині – кровоточивій жінці - тест на правильність сприйняття його проповіді. Жінка з гідністю пройшла тест, сміливо розповівши про історію свого недуга, свої попередній і теперішній стани. Тоді Ісус пропонує їй наступне завдання - залишитися в здоровому стані і навіть покращити його. «Дерзай, дочко!» - «дій, розвивайся, вдосконалюйся». «Віра твоя зцілила тебе» - «віра в істинність отриманих знань надала тобі цілющу силу. Тож поглиблюй ці знання, поширюй їх, зміцнюй свою віру (силу) відповідними думками і відчуттями». І нарешті, «Іди в мирі» – «піклуйся про свій психічний стан, перебувай на позитивній хвилі, у просторі радості царства божого». Слово «дочка» свідчить про те, що ці настанови відповідають задумам Творця Всесвіту, для якого всі люди – сини і дочки.
Отака собі варіація на тему)
І питаннячко, якщо дозволите). Енергетичне тіло людини – це копія його фізичного тіла. Якщо людина народжується з уже деформованим фізичним тілом, звідки береться неушкоджена копія? В Живому Слові є вислів «Матриця Творця». Може це мав на увазі Ісус, коли казав про «Божі діла», які мусять виявитися на сліпонародженій людині. Цікаво, хто може мати доступ до цієї неушкодженої копії? Можливо, я забігаю наперед, але все одно, дякую за відповідь)
Вище керує нижчим. Фізичне тіло підтягується до енергетичного тіла. Проте "шаблон людини" має бути захованим вище - у духовному тілі. Духовне ж тіло формується на основі божественного шаблону.
Таким чином, первинним є божественний шаблон - первинна Матриця Творця. До неї підтягується духовний шаблон - духовна Матриця Творця. До духовного шаблону підтягується енергетичне тіло (енергетична Матриця Творця), а за ним - фізичне тіло.
Джерело відновлення
Живим Словом
У тілах людських
Матрицю Творця
Сформував!
Процес триєдиного вдосконалення
Відновив!
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Якщо вже зайшла мова про світлу молитву, то хотілося б згадати ще один епізод Доброї Новини. Він завжди викликав у мене внутрішнє заперечення. Тепер, коли діяльність Ісуса і апостолів можна розглядати як школу перетворення смертної людини на безсмертну боголюдину, стає зрозумілою причина цього заперечення.
Це епізод молитви в Гетсиманії. Пам’ятаєте? Ісус наказав учням молитися і сам також усамітнився для молитви. А коли повернувся, як пишуть Матвій, Марко і Лука, знайшов учнів сплячими. (!)
Мені здається це просто неймовірним!
Адже методика навчання полягала в засвоєнні теорії і подальшій реалізації її на практиці.
Під час таємної вечері Ісус виклав чергову теоретичну частину: самовоскресіння. Далі мусила йти практика, якій завжди передувала молитва. Перед молитвою Ісус окремо наголосив, що метою цієї молитви є зміцнення тіла і наповнення його енергією, необхідної для виконання запланованої місії: «Моліться… бо дух бадьорий, але тіло немічне» ( Матвій 26; 41). І от, варто лише було вчителю відійти, як учні, не згоджуючись, кинулися покотом спати! Ну, нормально?)
Коли, заради експерименту, розповідаєш цей епізод іншим людям, не згадуючи Ісуса і апостолів, наче про когось іншого, першим запитанням є: « Та що ж це за учні?!» І справді. Якщо люди вважають себе учнями, то виконують завдання якщо не за совість, то хоча б за страх (засмутити учителя).
Крім того, ми бачимо, що перебування в бадьорому стані вночі не було для апостолів проблемою. Петро та Іван не спали і далі всю ту ніч і не виказали жодної прикмети сонливиці. Навпаки, їхній дух був бадьорий, душа спокійна, а розум ясний.
Ну, і нарешті, про молитву. Обізнані люди кажуть, що світла молитва, якщо вона справжня ( а апостоли могли молитися по-справжньому, бо Ісус їх цього навчив), переводить людину в стан неймовірного піднесення, або блаженства. Мабуть воно схоже на те, яке відчули Петро, Яків та Іван під час Преображення. Зрозуміло, що в такому стані хочеться знаходитися як можна довше, навіть жертвуючи для цього сном. Може саме тому Ісус після нічних молитв був не тільки бадьорим, а й приймав найвірніші рішення.
Так от, може слова про сон знесилених молитвою апостолів є теж вставкою? Або фальсифікацією у формі перекручення?
Дуже дякую, Юліє! Чудова робота! Так, "сон апостолів" є вставкою. Молитва — це засіб підключення до власного внутрішнього енергоджерела або до відповідного зовнішнього егрегора.
Оригінальний текст цього епізоду Доброї Новини про молитву в Гетсиманії виглядає так:
Тоді Він вийшов і пішов, як звичайно, до Оливної гори на той бік Кедрон-потоку, де був сад. Слідом за Ним пішли і його учні. Як же прибули на місце, що зветься Гетсиманія, і увійшли в сад, Ісус сказав їм: Не спіть і моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне. І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і почав молитися. Вернувшись, каже до них: Уставайте, ходімо! Вже наблизився мій зрадник.
Додам, що грубою метафорою молитви може бути підключення пристрою до електромережі для підзарядки його акумулятора. Для повної підзарядки потрібен визначений час — не більше і не менше. Так само молитва має свій оптимальний час.
Про спеціальні молитви для підзарядки ми ще поговоримо.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Ці два рядки є вставками. Відкриття нової вставки начебто нічого не змінює.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дякую за уточнення.
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Додав озвучення цієї статті. Слухаємо і поширюємо!
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Чому жінка таїлася ? Чого боялася, якщо вірила ?
«Ісус сказав: Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, побачивши, що не втаїться, – знала бо, що сталося з нею, – радісно призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала».
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Схоже, що це вставка. Жінка після дотику до Ісуса відчула, що в неї почалися швидкі зміни – і це викликало в неї почуття великої радості й ейфорії, як це завжди буває під час чудесних зцілень. І в цей же момент Ісус обернувся і почав роздивлятися, до кого пішла його сила. Жінка не могла таїтися, адже від радості люди не таяться. Вона випромінювала щастя, тому Ісус легко її розпізнав. Тому ця фраза може виглядати так:
"Жінка ж, побачивши, що сталося з нею, – радісно призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала".
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дякую, Ігоре, я так і думала ! Чому жінка, яка пережила одужання, мала би ховатися, чи боятися, і чого ? Справді виглядає як вставка, яка применшує ефект чуда !!!
Скільки вже тих вставок, напевно більше, ніж 51 відсотків !!!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Віра – це сила, що пересуває гори; це вміння цілеспрямовано керувати нашою енергією. По суті, люба наша дія потребує затрат енергії. Здійснюючи будь-яку діяльність, ми діємо з вірою, що у нас вийде. Чим вищий наш розвиток, чим кращий зв’язок із внутрішнім богом, тим більше Всесвіт сприяє нам в досягненні поставлених цілей. При встановленні постійного взаємозв’язку із внутрішнім богом, який є частинкою Творця Всесвіту – Небесного Батька, людина перетворюється на боголюдина, всі наші дії здійснюються у відповідності до наших бажань, адже у Просторі волі нема обмежень, лише сама людина ставить їх для власного розвитку, адже, володіючи вірою, знає, що у неї все вдасться.
У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!
"апостоли отримали доступ до створеного Ісусом егрегора світла? Цей доступ забезпечувало одночасне володіння трьома «ключами»:
1) долучення до Ісусового вчення та його активна проповідь;
2) перебування у просторі царства божого;
3) світла молитва."
Чи можна вважати світлими молитвами Живе Слово, - будь-які матриці чи конкретни?
Все починається з Любові.
І ще питання. Ігоре.
Егрегор Ісуса був лише у нього. Але у нас є егрегор української мова Можна ним вважати велике зібрання українських книжок (чим їх більше, тим потужніше егрегор, від якого можна заряджатись задля зцілення)?
Дякую.
Все починається з Любові.