Кіновійна. Перший кримськотатарський фільм завадив «Рускому міру» і викликав міжнародний скандал

Таку думку Генконсул озвучив, коментуючи вихід у прокат українського фільму «Хайтарма» (Повернення) Ахтема Сейтаблаєва про трагедію кримських татар - депортацію десятків тисяч представників цього народу, проведену в 1944 році за наказом майбутнього генералісимуса Сталіна.

Якщо резюмувати коментар високопоставленого представника Російської Федерації (і в його особі - всієї країни в цілому), то у фільмі неправильно абсолютно все: від хронометражу (консулу більше до душі серіали) до відсутності оспівування подвигу радянських льотчиків. Тому вердикт однозначний: фільм у Росії показаний не буде. Більше того, згідно з якісно працюючою схемою, що застосовується в РФ до всіх інакомислячих, можна передбачити, що автори картини будуть затавровані у федеральних ЗМІ печаткою ганьби, а Україна вкотре в очах простих росіян постане розсадником зла. І, швидше за все, не просто зла, а вже котрий рік «піднімаючого голову» фашизму.

Не можна не відзначити, що пропагандистська машина зі знищення українців як нації, керована апологетами «Руского міра», з року в рік стає все верткішою. За прикладами далеко ходити не потрібно: достатньо згадати скандал із Тарасом Шевченком, якого оренбурзький телеканал порівняв із Гітлером. Або із останніх новин - голосування на останньому «Євробаченні», на якому представниця від України (до речі, родом із Криму - збіг чи закономірність?) отримала від Росії лише 1 бал. Самі росіяни, втім, звично переводять стрілки: мовляв, невдячна Україна дала Росії лише 4 бали, а не по максимуму, як завжди. Тепер же, схоже, ревнителі великоруської ідеї переключилися на український кінематограф. І, відверто кажучи, не даремно переживають.

Адже до цього моменту протистояння між українським і російським кінематографічним баченням історії (зокрема - Другої світової, а ще більше - радянсько-німецької або, звичніше, Великої Вітчизняної війни) було таким: росіяни знімали картину, що уславлює подвиг радянських воїнів, і та виходила в прокат «дружніх» пострадянських країн. А якщо українці (точніше, якщо по-братськи, хохли) змальовані в ній як садисти і зрадники, то не біда - це ж правда, історія, так би мовити. При цьому варто відзначити, що варіант «не подобається - не дивіться» у випадку з Росією не працює. Досить згадати скандал, що розгорівся рік тому, зі зйомками і прокатом фільму «Матч», в якому всі негативні герої розмовляють строго українською мовою. Або ще один барвистий приклад - вихід на українські телеекрани російського серіалу «Біла гвардія», в якому українці, згідно з віянням часу, зображені жорстокими шовіністами і антисемітами. Така ось братська антиукраїнська пропаганда в Україні.

Тепер же ситуація змінилася - українці зняли кіно, в якому Радянська Армія (точніше, її командування) виступає в незвичному для середньостатистичної пострадянської людини амплуа: у «Хайтармі», зокрема, показані жорстокість і цинізм радянського керівництва стосовно мирних радянських людей і героїв війни. Крім того, кримські татари у фільмі - жертви радянського режиму, а не «пособники фашистів», як їх десятиліттями таврував СРСР на виправдання ганебної за своєю суттю депортації.

Факти, на яких побудований фільм, не вигадані, вони мають документальне підтвердження. Однак Росію, очевидно, не цікавлять документи. Для неї набагато важливіший посил, який почують маси. А те повідомлення, яке несе в собі «Хайтарма», Росії не подобається. Чому? Відповідь досить проста. Справа не в непривабливості зображення Радянської Армії, а в тому, що Росія, яка старанно «піднімається з колін», не зацікавлена ​​в розвінчанні міфу про «татарів - посібників фашистів». І російський консул цього не приховує. Адже півострів, згідно з тезою «Руского міра», - споконвічно російська земля, на якій повинні жити росіяни. Відповідно, татари в Криму - як кістка в горлі Росії. Непокірний етнос з року в рік заважає «восторжествувати історичній справедливості» - поверненню півострова до складу Федерації. А тут ще й кіно, яке об´єднує татар, зняли. Тому російський чиновник вдався до звичного способу впливу на лояльну йому аудиторію - не пущать.

Не хочеться засмучувати сусідів, але кримський скандал, схоже, лише початковий акорд чергового сплеску російсько-української дружби. Бо невдовзі на українські екрани вийде ще один фільм, який буде дуже дратувати Росію. Мова про стрічку Олеся Саніна «Поводир, або Квіти мають очі», в основу якої лягла історія масового розстрілу українських кобзарів, бандуристів та лірників під Харковом у 1934 році. Можна не сумніватися, що всі принади радянського терору будуть розкриті у фільмі у всій красі, через що російському глядачеві його, швидше за все, і не покажуть. А подвижники «Руского міра» не залишаться без роботи, старанно видаючи на-гора докази, що «хохли знову все придумали». Або звично заявлять, що всі кобзарі були «бандерівцями» (ну, або «петлюрівцями»), за що їх «справедливо» покарали.

Втім, усе вказує на те, що поки сусідська пропагандистська собака гавкає, вітчизняний кінематографічний караван все ж таки йде. І фільмів з альтернативним російському поглядом на історію буде все більше. А значить, Росії з кожним разом буде все важче вигадувати чергову «правдиву» легенду, що всі навколо брешуть. Що, без сумніву, аукнеться і в самій РФ.